За три секунди бахнув громовий удар. Дим і шматки кривавої плоті жахнули з вирізаного вікна.

10

10

Земля здригнулася і видала обурене ревіння.

Клінт, плече до плеча з Віллі Берком, під західною стіною побачив клуби сльозогінного газу, який, немов приплив, сунув від парковки, вигнаний звідти вибуховою хвилею. В черепі у нього дзеленчали дзвоники, а суглоби дрижали. Під цей гуркіт Клінт міг думати тільки про те, що справи йдуть не так, як він сподівався. Ці люди вб’ють Євку і всіх їх. Його провина, його помилка. Той пістолет, який він завжди тут носив, кумедно — жодного разу за п’ятнадцять років їхнього шлюбу не прийнявши пропозиції Лайли піти на стрільбище разом із нею — сковзнув йому в руку, благаючи почати стріляти.

Він нахилився повз Віллі Берка, озираючи ту кучугуру під передніми дверима, і зафіксувався на постаті позаду першого бульдозера. Цей чоловік задивився на хмару куряви, що скипала з вікна Ренда Квіґлі, яке було — як і все решта цього ранку — вивернуте зі своєї нормальної форми.

(Джек Албертсон не очікував цього вибуху. Він його здивував, і Джек відкинув обачність, щоб подивитися. Сам цей хаос його не злякав — шахтарем у юності він пережив багацько здригань землі, тож нерви в нього були спокійні — однак почувався спантеличеним. Що не так з цими хлопцями, чому вони вибрали перестрілку, замість віддати якусь кляту скажену жінку в руки закону? На його думку, з кожним роком цей світ ставав дедалі божевільнішим. Його особистим Ватерлоо стало обрання дулінгським шерифом Лайли Норкросс. Якась баба в кабінеті шерифа! Не могло вже статися щось безглуздіше за це. Джек Албертсон там і тоді ж подав документи на пенсію та поїхав додому насолоджуватися в мирі і спокої своїм одвічним парубоцтвом.)

Рука Клінта підняла пістолет, приціл знайшов людину за бульдозером, і Клінтів палець натис гачок. Слідом за пострілом пролунало соковите «цмок» — звук кулі, що пробиває лицьову панель протигазу. Клінт побачив, як смикнулась назад голова і тіло осіло.

Ох, Господи, подумав він, це був хтось, кого я знав.

— Ходім звідси! — крикнув Віллі, тягнучи його до задніх дверей. Клінт пішов, його ноги робили те, що їм було потрібно робити. Це було легше, ніж він міг думати — убити когось. Що робило це ще паскуднішим.

Розділ 14

Розділ 14

1

1

Коли Джінет розплющила очі, лис лежав перед дверима Євчиної камери. Свій писок він умостив на потріскану, порослу пасмами зеленого моху бетонну підлогу.

— Тунель, — промовила до себе Джінет. Йшлося про тунель. А лису вона сказала: — Я вже пройшла крізь нього? Якщо пройшла, я цього не пам’ятаю. А ти від Євки?