— Затонулий корабель, — сказала Найнів своїм подругам. — Капітан вважає, що це — робота річкових розбійників. Він хоче спробувати відкотити його назад за допомогою весел. Але малоймовірно, що це спрацює.

— Корабель йшов на великій швидкості під час зіткнення, Айз Седай. Я поспішав заради вас. — Еллізор ще дужче потер лице. Еґвейн зрозуміла, що він боявся, що Айз Седай дорікатимуть йому. — Ми добряче застрягли. Але я впевнений, що судно не протікає, Айз Седай. Тож немає причин для хвилювання. Ми зачекаємо на інший корабель. Дві групи веслярів визволять нас. Немає потреби вам висаджуватися на берег, Айз Седай. Присягаюся Світлом.

— Ти хочеш покинути корабель? — спитала Еґвейн. — Гадаєш, це мудра ідея?

— Звісно, так!.. — Найнів зупинилася й наморщила носа. Еґвейн відповіла їй спокійним поглядом. Найнів продовжила спокійніше, але все ще напружено: — Капітан сказав, що може минути година, перш ніж інше судно пропливатиме повз. З достатньою кількістю весел. Чи день. Чи, може, два. Гадаю, ми не можемо витрачати стільки часу на очікування. Ми можемо дійти до цього селища — як ви його назвали, капітане? Джурин? — ми можемо дійти до Джурина за дві години — чи й менше. Якщо капітан Еллізор звільнить свій човен так швидко, як він на це сподівається, то ми зможемо знову піднятися на борт. Він каже, що зупиниться подивитися, чи ми там. Якщо йому не вдасться звільнитися, ми зможемо взяти корабель від Джурина. Можливо, там навіть буде корабель, який чекатиме на пасажирів. Капітан каже, що торговці зупиняються там через андорських солдат. — Вона глибоко зітхнула, але її голос звучав усе більш напружено. — Я достатньо добре пояснила причини? Вам треба ще?

— Мені зрозуміло, — швидко сказала Елейн, щоб випередити Еґвейн. — Це хороша ідея. Ти ж теж гадаєш, що це хороша ідея, чи не так, Еґвейн?

Еґвейн похмуро кивнула.

— Гадаю, що так.

— Але, Айз Седай, — запротестував Еллізор, — пливіть хоча б до андор-ського берега. Війна, Айз Седай. Розбійники, різноманітні головорізи, — та й солдати не кращі. Уламки під нашим носом чудово демонструють, які там люди.

— Ми не бачили жодної живої душі на боці Кайрену, — сказала Найнів, — та й у будь-якому разі ми далеко не беззахисні, капітане. І ми не будемо йти п’ятнадцять миль, коли можемо пройти лише шість.

— Авжеж, Айз Седай, — Еллізор тепер справді спітнів. — Я не мав на увазі... Звісно, ви не беззахисні, Айз Седай. Я не це мав на увазі.

Він відчайдушно протер обличчя, однак воно все одно блищало.

Найнів розтулила рота, подивилась на Еґвейн — і, схоже, змінила те, що хотіла сказати.