— Я спущуся по свої речі, — сказала вона в простір між Еґвейн та Елейн, а тоді розвернулася до Еллізора. — Капітане, підготуйте човен.

Він уклонився й поквапився геть іще до того, як вона розвернулася до люка. Капітан дав усі необхідні розпорядження ще до того, як Найнів спустилася вниз.

— Коли одна з вас каже: «вгору», — пробурмотіла Елейн, — інша каже: «вниз». Якщо ви не припините, ми не доїдемо до Тіра.

— Ми доїдемо до Тіра, — сказала Еґвейн. — Коли Найнів нарешті усвідомить, що вона більше не Мудриня. Ми всі, — вона не сказала посвячені: двоє чоловіків квапилися повз, — рівні тепер.

Елейн зітхнула.

За короткий відтинок часу човен доправив їх до берега, і вони стояли там, обвішані торбами, тримаючи в руках дорожні палиці, а на спинах — клунки зі своїми речами. їх оточували трав’янисті пагорби з розкиданими по них гайками, а за кілька миль від ріки на віддалених пагорбах ряснів ліс. Веслярі на «Блакитному журавлі» викрешували піну на воді, але так і не змогли зрушити корабель з місця. Еґвейн розвернулася й рушила на південь, не подивившись іще раз на корабель, — перш аніж Найнів змогла проявити ініціативу.

Коли інші наздогнали її, Елейн докірливо подивилася на неї. Найнів йшла, дивлячись прямо перед собою. Елейн розповіла Найнів, що Еґвейн сказала про Мета й Сірого Чоловіка, але старша подруга вислухала її мовчки і, не сповільнюючи кроків, сказала:

— Йому доведеться потурбуватися про себе самому.

Через деякий час дочка-спадкоємиця покинула спроби розговорити інших двох, і всі вони йшли мовчки.

Густі зарості чорного дуба й верби уздовж річкового берега незабаром приховали «Блакитного журавля». Вони не йшли крізь гаї, якими б малими ті не були, — адже тіні під їхніми гілками могли щось приховувати. Кілька низьких кущів росли між заростями тут, поблизу від ріки, — але вони були надто ріденькі для того, щоб там могла сховатися навіть дитина, вже не кажучи про розбійника.

— Якщо ми справді побачимо розбійників, — виголосила Еґвейн, — то я маю намір захищатися. Тут немає Амерлін, яка б визирала з-за наших плечей.

Найнів стисла губи.

— Якщо буде потреба, — сказала вона в простір перед собою, — ми можемо налякати будь-яких розбійників, як зробили це з білоплащниками. Якщо не знайдемо іншого способу.

— Давайте не будемо говорити про розбійників, — сказала Елейн. — Я б хотіла дістатися до селища без...

Постать у коричневому та сірому виросла прямо з-за куща перед ними.

РОЗДІЛ 38

ДІВИ СПИСА

Еґвейн сягнула саїдар іще до того, як крик вирвався з її уст, — і побачила сяйво також довкола Елейн. На мить вона замислилася над тим, чи почує Еллізор її крик і чи надішле когось на допомогу; «Блакитний журавель» не може бути далі ніж за милю вгору по річці. Тоді вона відкинула думку про чиюсь допомогу, вже сплітаючи потоки Повітря й Вогню у блискавку. Дівчина вже фактично чула їхні крики.