— Але якщо ти розгадала один, — мовила Елейн, — то, можливо, зрозумієш й інші. Коли ми сядемо й обговоримо їх, то, можливо...

Раптом «Блакитний журавель» так хитнувся, що Елейн впала на палубу, а Еґвейн — на неї зверху. Коли Еґвейн підвелася, берегова лінія більше не пропливала повз них. Корабель застряг: його ніс задерся вгору, а палуба перекривилася набік. Вітрила шумно тріпотіли на вітрі.

Чін Еллісор покинув кермового на самоті, — зірвався на ноги і побіг на ніс.

— Ах ти ж фермерський сліпець! — загорлав він на чоловіка, що стояв на носі, вчепившись за поручень, аби не перекинутися через нього. — Ти, брудний виродок козла! Ти що, так давно не плавав річкою, що не можеш розпізнати водяні брижі на затопленому березі? — Він схопив чоловіка за плечі, що звисали з билець, і затяг його назад, на палубу, — але тільки для того, щоб прибрати його зі свого шляху до носа і поглянути вниз. — Якщо ти зробив діру в корпусі, я залатаю її твоїми кишками!

Всі інші матроси зірвалися на ноги, і ще більше їх підійшло з нижньої частини корабля. Усі вони обліпили капітана.

Найнів з’явилася на вершині сходів, що вели до пасажирських кают, досі розправляючи спідниці. Різко смикнувши косу, вона похмуро глянула на скупчення людей на носі, а тоді попрямувала до Еґвейн та Елейн.

— Він на щось наїхав, — так? Після всіх його балачок про те, що він знає ріку так само добре, як свою дружину. Жінка, мабуть, нічого не отримує від нього, крім усмішки.

Вона знов сіпнула свою товсту косу й попрямувала до капітана, розштовхуючи матросів. Усі вони спрямували погляди вниз, на воду.

Не було сенсу приєднуватися до неї. Він швидше розв’яже проблему, якщо робитиме це сам. Найнів, найімовірніше, розкаже йому, що робити. Елейн, схоже, відчувала те саме, — виходячи з того, як співчутливо вона похитувала головою, дивлячись на капітана й екіпаж, які відвернулися від того, що було під носом корабля, і тепер шанобливо дивилися на Найнів.

Хвиля збентеження, прокотившись по чоловіках, щодалі сильнішала. На мить вигулькнув протестний жест капітанських рук, якими він розмахував над головами інших чоловіків, і тоді Найнів закрокувала від них — їй дали дорогу, вклоняючись — з Еллізором, що поспішав поруч з нею, витираючи своє кругле обличчя великою червоною хустинкою. Його схвильований голос гучнішав, наближаючись до них.

— ...добрих п’ятнадцять миль до наступного селища на березі Андору, Айз Седай, — і щонайменше п’ять чи шість миль вниз по річці на березі Кайрену. Андорські солдати утримують його, — це правда, але вони не контролюють милі звідси туди! — Він витер обличчя так, наче по ньому стікав піт.