їй снився Перрин з вовком, соколом і яструбом — сокіл і яструб боролися, — Перрин, який тікав від когось смертельно небезпечного, Перрин, що добровільно ступав у прірву на краю стрімчака зі словами: «Так має бути. Я повинен навчитися літати, перш ніж сягну дна». Був сон і про аїльця, — і їй здавалося, що він теж пов’язаний з Перрином, але вона не була впевнена. І сон про Мін, що потрапила до сталевої пастки, але якимось чином проходила крізь неї, навіть цього не помічаючи. І про Мета також були сни. Про Мета за грою в кості, що обертаються навколо нього, — їй здавалося, вона знала, звідки цей сон. Про Мета, якого переслідував чоловік, якого там не було, — вона досі не могла цього збагнути; начебто там був чоловік, що стежив за ним, або, може, й кілька, — але дивним чином там не було нікого. Про Мета, що відчайдушно їде до чогось невидимого, розташованого десь далеко. Про Мета з жінкою, що, здавалося, кидалася феєрверками. Вона припускала, що жінка — ілюмінаторка, але в цьому було не більше сенсу, ніж у всьому іншому.

Дівчина бачила стільки снів, що почала сумніватися в них усіх. Можливо, це сталося через надто часте використання тер ’амгріала, — чи, можливо, навіть через його носіння. А може, вона нарешті навчилася бути Сновидицею. Шалені марева, гарячкові сни. Чоловіки й жінки, що вириваються з клітки, а тоді надягають корони. Жінки, що граються маріонетками, — а в іншому сні за ниточки маріонеток смикають більші маріонетки, а за них — ще більші маріонетки, аж доки останні нитки зникають у немислимій висоті. Помирають королі, ридають королеви, вирують битви. Білоплащники спустошують Межиріччя. їй навіть знову снилися шончанці. І неодноразово, їх вона засунула до темного кутка; вона не дозволяла собі думати про них. І щоночі їй снилися мати й батько.

Вона була достоту впевнена, що це означає, — принаймні думала, що знає. Це означає, що я полюю за Чорними Айз Седай, і зовсім не знаю, що означають мої сни чи як змусити цей безглуздий тер ’анлріал робити те, що він мусить робити, і я налякана, і... І сумую за домом. На мить вона подумала, як добре було б, якби мама відправила її спати, — і вона б знала, що зранку все владнається. Тільки мама більше не може вирішити мої проблеми, — а тато не може пообіцяти прогнати всіх монстрів і змусити мене в це повірити. Тепер це повинна зробити я.

Як же все це було давно. Вона і не хотіла б насправді повернути все назад, — але це були теплі часи, і здавалося — вони так давно минули. Було б чудово просто побачити їх знову, почути їхні голоси. Коли я надягаю цей перстень на палець, то вибір роблю самостійно.