— З нею все добре. — Принаймні було до цього часу. — Ви можете ще щось сказати про нього? Схоже, вам він не подобається. Чому?

Господар замислився, потер підборіддя й кивнув.

— Мені б не хотілося, щоб він одружився з Морґейз, — але насправді я не знаю чому. Кажуть, він хороший чоловік; всі вельможі слухаються його. Мені не подобаються люди, яких він взяв у гвардію. Надто багато змінилося вже відтоді, відколи він прийшов, — але я не можу все повісити на нього. Надто багато людей почали шепотітися по кутках з моменту його появи. Ти скажеш, що всі ми були кайренцями, — такими, як до громадянської війни: усюди шукаємо вигоду й щось вигадуємо. Мені почали снитися погані сни після приїзду Ґаебріла, — і не мені одному. Дурниці, через які й перейматися не варто, — ці сни. Все це лише хвилювання за Елейн — і через те, що Морейн вирішить робити з Білою Вежею та людьми, що чинять як кайренці. Я не знаю. Чому ти розпитуєш про лорда Ґаебріла?

— Бо він хоче вбити Елейн, — сказав Мет, — і Еґвейн та Найнів разом з нею.

У тому, що сказав Ґілл, не було нічого корисного для нього. Щоб я згорів, — я не повинен знати, чому він хоче їх убити. Я просто мушу зупинити його. Обидва чоловіки знову витріщалися на нього. Так, наче він божевільний. Знову.

— Ти що, знову захворів? — підозріло спитав Ґілл. — Я пам’ятаю, як ти минулого разу витріщався на всіх. Тобі знову погано, — чи ти вирішив так пожартувати? Ти схожий на дотепника, як на мене. Якщо це так, то жарт невдалий!

Мет набурмосився.

— Ніякий це не клятий жарт. Я підслухав, як він говорив якомусь чоловіку на ім’я Комар відрубати Елейн голову. А заодно й Еґвейн та Найнів. Великий чоловік із сивиною в бороді.

— Схоже, ти говориш про лорда Комара, — повільно сказав Ґілл. — Він був добрим солдатом, — але кажуть, що він покинув гвардію через якусь темну історію. Ніхто не говорив з ним про це напряму; Комар був одним з найкращих мечників у гвардії. Ти говориш серйозно?

— Думаю, так, Базеле, — сказав Том. — Упевнений, що так.

— Світло, осяй нас! Що сказала Морґейз? Ти ж сказав їй, чи не так? Щоб ти згорів, — ти ж сказав їй!

— Аякже, — гірко сказав Мет. — 3 Ґаебрілом, що стояв поруч з нею, і її телячим поглядом на нього! Я сказав: «Я простий селянин, який просто переліз через вашу стіну пів години тому, але вже дізнався, що ваш довірений радник, той, у якого ви закохані, планує вбити вашу доньку». Світло, . чоловіче, — та вона відрубала б мені голову!

— Так, вона могла б. — Том розглядав складне різьблення на чапгі люльки й крутив один вус. — У неї запальний характер, — мов блискавка, і вдвічі небезпечніший.