— А я вже думав, що ти кинешся в палац попередити її.

Мет засміявся, — і був здивований тим, що Том — теж.

— Я не настільки дурний, хлопче. Кожен дурень знає, що чоловіки й жінки інколи думають по-різному, але найбільша відмінність полягає ось у чому. Чоловіки забувають, але ніколи не пробачають; жінки ж пробачають, але ніколи не забувають. Морґейз, можливо, поцілує мене в щоку, дасть келих вина й скаже, що сумувала за мною. А тоді дозволить гвардійцям запроторити мене до в’язниці, а потім — відвести до ката. Ні. Морґейз — одна з найздібніших жінок, яких я коли-небудь знав, а це чогось варте. Мені майже шкода нещасного Ґаебріла, коли вона дізнається про все. Tip, кажеш? Ми можемо зачекати до завтра? Я хотів би поспати хоч одну ніч.

— До ночі я хочу опинитися якомога ближче до Тіра, — Мет змигнув. — Ти хочеш їхати зі мною? Я думав, ти плануєш залишитися тут.

— Ти хіба не чув, що я вирішив не бути страченим? Tip звучить для мене безпечніше, ніж Кеймлін, — і раптом там буде не так вже й погано. Крім того, мені подобаються ці дівчата. — Ніж з’явився в його руках так само раптово, як і зник. — Я не хочу, щоб з ними щось трапилося. Однак, якщо хочеш доїхати до Тіра швидко, потрібно їхати через Аринґілл. Швидкий корабель доправить нас туди на кілька днів швидше, ніж коні, — навіть якщо ми заженемо їх до смерті. І я так кажу не лише тому, що моя дула вже набула форми сідла.

— Тоді Аринґілл. Якщо так швидше.

— Гаразд, — сказав Ґілл, — якщо ви виїжджатимете, я краще потурбуюся про вашу їжу. — Він штовхнув назад стілець і рушив до дверей.

— Збережи це для мене, майстре Ґілле, — сказав Мет і кинув йому шкіряний гаманець.

— Що це, хлопче? Монети?

— Ставка. Ґаебріл не знає, — але ми побились об заклад.

Кіт зістрибнув зі столу, коли Мет витяг дерев’яне горнятко і кинув кості на стіл. П’ять шісток.

—' А я завжди перемагаю.

РОЗДІЛ 48

ВІРНІ РЕМЕСЛУ

Поки судно «Змієшийка» сунуло до доків Тіра на західному березі річки

Еринін, Еґвейн не бачила міста, що наближалося. Вона схилила голову над бильцями і дивилася на води Еринін, що котилися повз масивний корпус корабля. Переднє весло на цьому боці корабля розташовувалось у полі її зору й поверталося назад, створюючи світлі борозни у річці. Її нудило, — але вона знала, що, якщо підвести голову, стане тільки гірше. Якщо дивитися на берег, то повільний спіральний рух «Змієшийки» стане помітнішим.

Корабель рухався з таким обертальним похитуванням іще від Джурина. їй було байдуже, як він рухався раніше; вона шкодувала, що «Змієшийка» не затонула десь, іще до Джурина. Вона шкодувала, що вони не змусили капітана зупинитися в Аринґіллі, щоб можна було пересісти на інше судно, їй не хотілося більше ніколи наближатися до кораблів. Вона думала про багато інших речей, більшість з яких повинні були відволікти її від того, де вона була зараз.