Аїльська війна: (976-978 рр. Н. Е.) Коли король Ламан із Кайрену зрубав Авен-доралдеру, декілька кланів аїльців перетнули Хребет Світу. Вони пограбували і спалили столицю Кайрену та багато інших міст і містечок, і конфлікт поширився на Андор і Tip. Прийнято вважати, що аїльці остаточно зазнали поразки у Битві біля Сяйливих Мурів перед Тар Балоном, але насправді у тій битві був убитий Ламан і, зробивши те, по що прийшли, аїльці повернулися назад за Хребет. Див. також Авендоралдера ; Кайрен.

Аїльська пустеля: Скеляста й пагорбиста, практично безводна земля на схід від Хребта Світу. Аїльці називають її Трикратною землею. Мало хто з чужоземців відвідує ці краї, і не тільки через брак води, яку тут майже неможливо відшукати, а й тому, що аїльці вважають, що перебувають у стані війни з усіма іншими народами, а відтак налаштовані вороже до чужаків. Лише крамарі, менестрелі і туатга’ани мають право на безпечний вхід, та навіть з ними контакт обмежений. Жодної карти Пустелі не існує.

Аїльські бойові спільноти: Кожен аїльський воїн належить до тієї чи іншої бойової спільноти, як-от Кам’яні Пси, Червоні Щити чи Діви Списа. Кожна зі спільнот має власні звичаї, а іноді й особливі обов’язки. Наприклад, Червоні Щити діють як поліція. Кам’яні Пси часто дають обітницю не відступати, якщо битва вже розпочалася, і радше загинуть усі, до останньої людини, ніж порушать цю обітницю. Аїльські клани — наприклад Гопгін, Рейн, Шаарад і Таардад Аїль — часто б’ються між собою, але члени однієї бойової спільноти не стануть битися один проти одного, навіть якщо належать до ворожих кланів. Завдяки цьому між кланами завжди зберігається можливість контакту навіть у безпосередніх бойових діях. Див. також Аїльці; Аїльська пустеля; Фар Дарайз Май.

Аїльці: Мешканці Аїльської пустелі. Жорстокі та відважні. Також звуться «аїль-ськими людьми». Перед тим, як когось убити, вони закривають обличчя серпанками; звідси і приказка: «чинити як аїлець під чорним серпанком» — так кажуть про несамовиту людину. Смертельно небезпечні, здатні битися як озброєними, так і голіруч (до меча вони ніколи не торкаються). їхні дударі під час битви награють танцювальні мелодії, тож саму битву аїльці зовуть «тянпем», або «танцем списів». Див. також Аїльські бойові спільноти; Аїльська пустеля.

Айбара, Перрин: Юнак з Емондового Лугу, колишній підмайстер коваля.

Айз Седай: Носії Єдиної Сили. Починаючи з часів Безуму, всі вцілілі Айз Седай — жінки, яким майже повсюди не довіряють і бояться, навіть ненавидять. Багато хто звинувачує їх у Світотрощі, а також побутує загальна думка, наче вони втручаються у стосунки між народами. Водночас мало хто з правителів може відмовитися від порад Айз Седай, навіть у тих землях, де такий зв’язок треба приховувати. Після кількох років направляння Єдиної Сили Айз Седай набуває нев’янучого вигляду, так наприклад Айз Седай, що могли би бути бабцями, не мають жодних ознак старіння, окрім хіба кількох сивих паєм волосся. Див. також Аджа; Престол Амерлін; Часи Безуму.