Мету здалося, що він уже бачив схожі. Давні, як і ці, — але зламані; а ця була цілою. Він бачив три з них; не разом, а всі — шматочками. Хоча цього не могло бути; він пригадав, що вони були зроблені з квендіяра, який не розіб’є жодна сила. Навіть Єдина.

— Одна із семи печатей, які Льюс Терін Родичевбивця і Сотня Спо-борників поклали на в’язницю Морока, коли запечатали його, — сказала Елейн і кивнула, наче підтвердивши свою пам’ять.

— Якщо точніше, — сказала їй Морейн, — фокусувальна точка однієї з печатей. Але, по суті, ти маєш рацію. Під час Світотрощі вони були розділені й сховані задля безпеки; а з початком Траллоцьких війн загубилися. — Вона пирхнула. — Я вже говорю, як Верін.

Еґвейн похитала головою.

— Гадаю, я повинна була очікувати, що їх знайдуть тут. Двічі Ранд боровся з Ба’алзамоном, і двічі знаходилася одна з печаток.

— І цього разу—неушкоджена, — сказала Найнів. — Це вперше печатка незламана. Наче це важливо зараз.

— А ти вважаєш, що — ні? — тихий голос Морейн звучав загрозливо, й інші дівчата спохмурніли.

Мет закотив очі. Вони продовжували говорити про неважливі речі. Йому не дуже подобалося стояти менше ніж за двадцять кроків від того диска — тепер, коли він знав, що це. Попри цінність квендіяра, — але...

— Пробачте? — сказав він.

Усі четверо глянули на нього так, наче він утрутився у щось важливе. Щоб я згорів! Визволив їх з в’язничної камери, врятував їхні життя, пів дюжини разів рятував їхні життя, перш ніж закінчилася та ніч, — а вони витріщаються так суворо, як кляті Айз Седай! До речі, вони і не подякували мені, — чи не так? Можна подумати, що я сунув свого носа куди не слід, а не захищав їх від того, щоб якийсь захисник не простромив їх мечем. Вголос він лиш м’яко сказав:

— Ви ж не проти, якщо я дещо запитаю? Ви всі тут обговорюєте... ем... справи Айз Седай, і ніхто не потурбувався розповісти мені хоч щось.

— Мете? — застережливо сказала Найнів, смикаючи свою косу, але Морейн сказала спокійно, лише з легким відтінком нетерплячості:

— Що ти хочеш знати?

— Я хочу знати, як все це могло відбутися. — Юнак намагався говорити спокійно, але що далі він говорив, то більш емоційно це виходило. — Твердиня Тіра впала! Пророцтво каже, що це ніколи не трапиться, доки не прийде народ Дракона. Це означає, що ми — той клятий народ Дракона? Ви, я, Лан і кілька сотень клятих аїльців? — Він бачив Охоронця вночі; здавалося, не було особливої різниці між Ланом й аїльцями в тім, хто з них смертоносніший. Коли Руарк випрямився, щоб подивитися на нього, Мет квапливо додав: — Ее, пробачте, Руарку. Злетіло з язика.