— МАМО! — вереснув він і протупотів до мене, залишаючи на вимитій до блиску підлозі сліди з піску.

— Тео! Хороший мій! — Єва наблизила лице до камери, щокою збігла сльоза. — Як ти там? Мені так сумно без тебе!

Малюк сів перед ноутом, склавши ступні перед собою, й почав захоплено розказувати:

— Тут басейн, і тато вчив мене плавати! А Джеремайя зробив мені пісочницю, і я там граюся солдатиками. Мамо, Джеремайя, він весь чорний, хоча тато сказав, що так говорити негарно. А ще я торкався дельфінів!

Він ще не виглядав таким збудженим за весь час у Америці. Він ніколи так не радів, коли її не було поряд, сприймав усе як належне, не виказуючи емоцій, зате тепер… Гіркий колючий клубок підкотив мені до горла.

— Ти плавав із дельфінами? — здивувалась Єва.

— Ні. Торкався просто. А вони так смішно… — хлопчак зморщив носа й затих.

— Що?

— Ну, крякали… не знаю. Класно було! А ще я бачив, як ремонтують літак! Там дядько на такій штуці під крило заїжджав…

Я не міг просто взяти й розірвати зв’язок, а тому, підвівшись, вислизнув на веранду. Тео навіть не помітив. Хвилину, безсило стискаючи кулаки та сердито сопучи, я тупився на басейн. Потім узяв до рук роман Кінга — лише для того, щоб через секунду спересердя пожбурити його в протилежний куток. Розмова долітала до веранди, я чув кожне Євине слово, кожен захоплений вигук Теодора… Це було нестерпно.

Я зійшов із веранди, оминув пісочницю та попрямував до стежки, що збігала до води. Я не зупинявся, доки звуки з будинку не перестали долітати до вух.

79

У середу, 15 липня 2015-го, Теодору виповнилося п’ять років. Зранку я дозволив йому три години просидіти за Xbox One. В обід ми вдруге подалися до Національного акваріуму. Цього разу Лізи Торнтон із нами не було, тож найбільшим, що малому дозволили торкнутися, стала морська зірка. Зате він донесхочу надивився на акул. Із настанням ранку в Україні Тео прийняв поздоровлення через Skype від Єви, її батьків, моєї мами та Роми Цезарка. А ввечері у котеджі біля Ліберті ми влаштували вечірку. Приїхали Ліза Торнтон, Меллорі Хардисон і Джеремайя. Разом зі мною, Теодором і темношкірою кухаркою нас було шестеро. Меллорі подарувала малому велетенський конструктор LEGO, Ліза привезла самокат, а Джеремайя вручив яскравого повітряного змія. Звісно, для дитячого свята трохи не вистачало дітей, але Тео звик спілкуватися переважно з дорослими, тож навряд чи він цим переймався.

Напередодні у підвалі за кухнею я знайшов мангал, почистив його та встановив на задньому подвір’ї. Я досмажував кілька останніх шматків м’яса, коли, тримаючи в руці склянку з лимонадом, до мене підступила Ліза.