— Сподіваюсь, воно того варте.

Торнтон проігнорувала агресивний тон:

— Пейтоне, це доктор Енді Далтон. Докторе, це спеціальний агент Норвуд.

Далтон зміряв розхристаного та розпашілого товстуна позбавленим емоцій поглядом і на знак привітання злегка нахилив голову. Пейтон Норвуд відповів недбалим помахом руки — щось середнє між «ей, привіт» і «мені насрати» — й опустився в одне з крісел, розставлених довкола стола. На мене і Джонсона навіть не поглянув.

— І я тебе радий бачити, Пейтоне, — промимрив Ґарет Джонсон.

Повітря в залі було затхлим і парким. Вранішнє сонце висіло навпроти фасаду балтиморського відділення УНТ ЦРУ, й височенні панорамні вікна пропускали досередини немислиму кількість сонячного світла. Ліза Торнтон і Енді Далтон розташувалися з лівого боку стола, спинами до вікон, Норвуд умостився навпроти них і мусив мружитися — сонце кусало його за очі.

— У ЦРУ немає грошей на кондиціонери? — пробурчав він. Краплі поту виступили на товстих, укритих завитками рудого волосся передпліччях.

Ліза сердито зиркнула на нього:

— Пейтоне, це не займе багато часу. Я тобі розповідала, що доктор Далтон розробив систему, яка за сигналами з людського мозку дає змогу із задовільною точністю візуалізувати людські сни. Впродовж кількох тижнів ми спостерігали за хлопцем, який попередив нас про доставку наркотиків з Колумбії та написав тобі про вашингтонський теракт. Малому часто сниться один і той самий чоловік. Припускаю… — Ліза закусила й тут-таки відпустила краєчок нижньої губи, тож я збагнув, як їй важко добирати слова для того, щоб пробити критично-недовірливу броню свого колеги, — одна з версій, яку ми розглядаємо, полягає в тому, що хлопчик дізнався про доставку й теракт від цього чоловіка.

Не подіяло. Про яке «більш м’яке формулювання» може йтися, коли ти говориш про п’ятирічного хлопчика з України, що довідався про теракт у Вашингтоні раніше за ЦРУ. Пейтон Норвуд саркастично хмикнув:

— Уві сні?

— Так.

— Тобто я приперся сюди подивитися на фоторобот, змальований зі сну хлопчиська, що навіть не розмовляє англійською? — Норвуд театрально розвів руками, і я помітив темні плями під його пахвами. — Христос усемогутній!

— Я не витрачатиму час на те, щоб переконувати вас, — втрутився Енді Далтон. — Сни Теодора напрочуд яскраві, він із дивовижною точністю відтворює чимало з пережитого наяву. До недавнього часу чоловік із його снів тримався віддалік, і тільки сьогодні вночі нам уперше вдалося розгледіти його обличчя.

— О’кей. Уже можна починати верещати від захвату?

Торнтон додала металу в голос: