— (Укей. — Він подивився на Геллорана. — Діку?

— Гмм?

— Ти ж довго не вмреш, так?

— Не переймайся, я на той світ не збираюся, а ти?

— Ні, сер. Я...

— Клює, синку. — Дік показав туди, де під водою зник червоно-білий поплавець. Він вискочив, поблискуючи, а потім знову пірнув.

— Гей! — зойкнув Денні.

Венді зійшла вниз і тепер приєдналася до них, зупинившись у Денні за спиною.

— Що там? — запитала вона. — Щука?

— Ні, мем, — відповів Геллоран. — По-моєму, це рожевий кит.

Вудка зігнулася. Денні потягнув, і довга райдужна риба, описавши сяючу мерехтливу параболу, знову зникла.

Стримуючи хвилювання, Денні несамовито змотував жилку

— Діку, допоможи! Піймав! Піймав! Допоможи!

Геллоран розсміявся.

— Ти й сам чудово впораєшся, чоловіче. Не знаю, рожевий це кит чи форель, але зайвою ця рибка не буде. Вона неабияк згодиться.

Він обійняв Денні за плечі, і хлопчик помалу витяг рибу па берег. Венді сіла по інший бік від Денні... так вони й сиділи втрьох на краю причалу, у прохменях пообіднього сонця.

Зміст

Зміст

Частина перша ПОПЕРЕДНІ ЗАПИТАННЯ