Коли за дві хвилини шоста Руді делікатно постукав у двері, я вже був на ногах, одягнений. На мою пропозицію скористатися сходами він сяйнув усмішкою, яка промовляла, що слабаків він розкушує вмить.

— Сер, цей ліфт абсолютно безпечний. Містер Джейкобз сам стежив за виконанням деяких ремонтних робіт, і цей старий пенал був чи не першим у списку контролю.

Я не протестував. Подумав тільки про те, що мій старий «п’ятий персонаж» більше не був преподобним, чи препом, чи пастором. Наприкінці життя його знову називали старим-добрим словом «містер», а тиск йому вимірював тип, схожий на Віна Дізеля з провислою підтяжкою обличчя.

Апартаменти Джейкобза розташовувалися на першому поверсі в західному крилі. Він перевдягнувся у темний костюм і білу сорочку з розстебнутим коміром. Побачивши мене, підвівся, всміхаючись своєю однобічною усмішкою.

— Дякую, Руді. Передаси Нормі, що ми будемо готові їсти за чверть години?

Кивнувши, Руді вийшов. А Джейкобз повернувся до мене. Він ще всміхався і знову потирав руки з тим неприємним паперовим звуком. За вікном спускався кудись у темряву гірськолижний схил, на якому не було ні ліхтарів, щоб його освітлювали, ні лижників, щоб залишали борозни у весняному снігу. Шосе в нікуди.

— На жаль, буде лише суп і салат. Від м’яса я відмовився два роки тому. Воно спричиняє жирові відкладення в мозку.

— Суп і салат — це чудово.

— Ще буде хліб, фірмовий Нормин, на заквасці. Дуже добрий.

— Аж слинка тече. Чарлі, я б хотів побачити Астрід.

— Норма накриє вечерю для неї та її подруги Дженні Ноултон приблизно о сьомій. Коли вони поїдять, міс Ноултон дасть Астрід ліки від болю й допоможе їй з вечірнім туалетом. Я казав міс Ноултон, що ці завдання може взяти на себе Руді, але вона й чути не хоче. На жаль, схоже на те, що Дженні Ноултон більше не довіряє мені.

Я згадав лист Астрід.

— Попри те, що ти вилікував її від артриту?

— Ох, та тоді я був Пастором Денні. А тепер, коли я зрікся всіх цих релігійних пасток… і сказав їм про це, бо відчував, що зобов’язаний… міс Ноултон дивиться на мене з підозрою. Отака, Джеймі, ціна правди. Вона робить людей підозріливими.

— У Дженні Ноултон бувають залишкові явища?

— Жодних. Їй лише незручно, бо не може більше спиратися на всю ту ахінею про чудеса. Та якщо вже ти згадав про залишкові ефекти, ходімо в мій кабінет. Я хочу тобі дещо показати. Ще маємо трохи часу до вечірньої трапези.

Кабінет для Джейкобза облаштували в алькові біля вітальні апартаментів. Комп’ютер працював, на величезному екрані все так само бігли учвал коні. Чарлі сів, скривившись від неприємних відчуттів, і натиснув на клавішу. Коні зникли, і розгорнувся простий синій робочий стіл, на якому було всього дві теки. З позначками «А» і «Б.