Даріо роззирнувся на картини, коротко реготнув, відтак підніс вгору обидві руки і змахнув ними.
— Мені здається, Едгаре, що це ми мали б висловлювати свою втіху.
— Я вражений їхньою яскравістю, — промовив Йошида. — І їхньою... не знаю навіть, як би це сказати... гадаю... прозорістю. Ці образи ваблять глядача, не оглушуючи його. А ще мене вражає швидкість, з якою ви працюєте. Ви свіжорозпечатаний.
— Мені незрозуміле це слово.
— Розпечатаними іноді називають художників, котрі пізно розпочинають, — пояснив Наннуцці. — Вони ніби намагаються надолужити згаяний час. Але тут... сорок картин за кілька місяців... та де там,
Даріо не так вже й весело розсміявся.
— Бережіться, щоб не підпалити часом будинок, добре?
— Авжеж... недобре було б. Оскільки ми домовилися про угоду, чи міг би я передати деякі з моїх робіт на зберігання до вашої галереї?
— Безперечно, — кивнув Даріо.
— Чудово.
Я вирішив, що хочу поставити свій підпис якомога швидше, незважаючи на те, що скаже Ваєрмен про контракт, аби тільки вивезти картини з острова... і не пожежа мене лякала. Хай там якими розпечатаними називають художників, котрі пізно розпочинають, але сорок одна картина на острові Дума — це зайвих три дюжини принаймні. Я відчував їхню живу присутність у цій кімнаті, як наелектризованість під скляним ковпаком.
Безумовно, Даріо й Джимі її теж відчували. Вона-то й робила ці срані картини такими сильнодіючими. Вони були
— 13 —
— 13 —
Наступного ранку я приєднався до Ваєрмена й Елізабет, котрі пили каву в кінці хідника від