— Ні. — Соня уникала дідового погляду.

— І ти не знаєш, де він може бути?

Іще тихше:

— Не знаю.

Арсен відчував, що дівчина говорить неправду, і водночас розумів, що ніяк не змусить її розповісти, де зараз його онук. Він відступив від порога.

— Тоді вибачайте. Даруйте ще раз, що потурбував.

— Усе гаразд, — запевнила Ірма.

Старий моряк вимушено посміхнувся та пішов. Жінка зачинила двері.

Хвилину по тому Соня прослизнула до вхідних дверей і встромила ноги у сліпони.

— Ти куди? — запитала з кімнати мама. — Незабаром прийде батько.

— Я швидко.

— Куди йдеш?

— Ма, за п’ять хвилин повернусь!

Соня випурхнула із квартири, підбігла до ліфта, проте викликати його не стала. Палець застиг на півдорозі до кнопки. Ігор от-от мав повернутися з роботи — не вистачало ще такої миті нарватися на нього. Швидко, неначе обпікшись, вона відсмикнула руку, метнулася до сходів і, перескакуючи через сходинку, побігла на перший поверх.

52

52

— Ма-а-рк! Ма-а-а-рку-у!

Після першого вигуку хлопець сіпнувся — з біса лячно чути, як хтось викрикує твоє ім’я у світі, в якому, крім тебе, нікого не мусило би бути, — проте після наступного вигуку він упізнав Сонин голос, і переляк швидко минув.

— Ти ту-у-у-т?

Марк підвівся, обтрусив із долонь землю та вийшов з-за валунів. Дівчина стояла за крок від ґанку двоповерхового котеджу та, прикриваючи долонею очі від сонця, видивлялася його біля води.