Склавши все до пластикового відра, Марк вийшов із квартири, замкнув за собою двері й збіг на перший поверх. Тріскачок цього разу не чулося — істота з п’ятого поводилася як завжди, — і хлопець без проблем відбув перехід. Ступивши на ґанок будинку по той бік ліфта, він швидко оглянув галявину. За ніч нічого не змінилося: безхмарне небо, спокійне море, та сама зелена трава.

Передусім Марк узявся перевіряти хом’яка. Із літрової банки недобре тхнуло, деревна стружка злиплася від сечі, на дні валялося повно крихітних, схожих на комашині личинки какашок, але Джек Спарроу нікуди не зник. Сидів посеред того безладу й діловито чистив хутро. Хлопець дістав його з банки й дозволив побігати по траві. Доки хом’як обстежував нову територію, Марк вичистив літрову банку, закопав за одним із валунів стружку, після чого нарвав свіжої трави й накидав до трилітрової банки — надалі буде підстилкою замість стружок. Запустивши джунгарика до нового житла, хлопець покинув принесені з дому їжу й реманент біля валунів, узяв порожнє відро й вирушив до джерела по воду.

Учора Марк добирався до струмка вздовж пляжу, цього разу подався навпростець через пагорби. Швидким кроком хлопець дістався до джерела приблизно за чверть години, наповнив відро, а потім присів навпочіпки за крок від води. Він неквапливо й уважно роздивлявся протилежний берег. Струмок був неглибоким, із плескатим кам’янистим дном, але доволі стрімким і широким — у найширшому місці береги розходилися на чотири метри. Там, де сидів Марк, берег укривала дрібна галька. На іншому боці переважав пісок. За кілька метрів від потічка починалася згадувана Сонею «бамбукова» стіна. Схожі на траву стеблини, здіймаючись на три-чотири метри у висоту, росли щільно, заполонили весь берег, але не мали вигляду непрохідних хащів. Марк прикинув, що із сокиркою чи хорошим ножем крізь них можна було би продертися. Хлопець повернув голову на захід. Із місця, де він присів, пляжу видно не було. У міру наближення до моря правий берег усе крутішав і там, де він упадав у море, тобто з північного боку, ставав майже прямовистим. На тій вершині також ріс «бамбук», хоч і не такий високий, як той, що поодаль від пляжу. На сході струмок, звиваючись, губився між пагорбами.

За якийсь час Марк зосередився на потокові. Він вдивлявся у воду, вишукуючи найменші ознаки живого: пуголовки, мальки, рачки чи водоплавні комахи, однак бачив лише воду й гладенькі сіро-чорні камені. Зрештою хлопець устав, узяв відро й закрокував назад до грядок.

Упродовж двох годин, орудуючи лопаткою та ножем, хлопчак висадив усю картоплю та висіяв більшу частину насіння, купленого вчора на ринку. Упоравшись, він старанно підлив грядки, сипнув корму хом’якові, а потому спустився до пляжу, роздягнувся догола й акуратно, щоб не замочити пов’язку, скупався.