Усі ці роки його очі були наглухо зашиті, але зараз — ні.
Усі ці вирячені очі й роззявлені роти, що тепер пронизливо, збиткуючись, кричали на нього!
Гаразд, він буде їхнім парією.
Їм вже не вдасться зробити його сліпим — кого завгодно, але не його.
У мить, коли Стів дістався вівтарної частини, він прокляв їх усіх. Його перекошене обличчя було обпалене іскристими хвилями, повними гарячих жарин, вони падали з майже прозорої вогняної оболонки, що поглинала дах, але йому було однаково — то був його вогонь. Нехай будуть прокляті усі ці люди. Нехай буде проклятий їхній нескінченний ланцюг егоїстичних вчинків. Нехай буде прокляте їхнє небажання шукати примирення, їхня нездатність любити, їхня хвороблива наполегливість у прагненні бачити все не добрим, а потворним. От Тайлер був іншим. У Тайлера були мрії. Прокляття, прокляття,
— Тату!
Стів знайшов двері, про які всі інші забули, — вони були у заглибленні під кафедрою. Ноги ніби самі його туди принесли. Але тепер він раптом зупинився. Він іще дрижав, але вже не від холоду, а від гарячкового жару, породженого люттю. Він вже вхопив з кілочка кільце з ключами, але повернувся назад, міцно тримаючи його в руках.
То були вони.
Він побачив їх крізь щільну імлу від диму на протилежному боці церкви. Джоселін своїм тілом захищала Метта від каскаду палаючих уламків. Її оголені спина і сідниці були обпалені до невпізнання, але вона підняла очі, і стало ясно, що це обличчя, без сумніву, належало їй. Стів побачив, як її губи ворушилися, і, думаючи про інше, збагнув, що вона шептала його ім’я, ніби уві сні бачила ангела. І вже незабаром голос дружини став гучним, пронизливим, хрипким криком.
— Стіве, це ти? Боже, Стіве, допоможи нам!
Але першим його помітив Метт. Ще раніше він прокинувся від стану кататонії і тепер звільнився від пов’язок й побіг до нього.
Стів відчув, як почорніло його власне обличчя.
Побачивши молодшого сина із блідою після лікарні шкірою, з забрудненою пов’язкою на одному оці, він нарешті збагнув усе значення вічного поділу навпіл його сім’ї, а також його скорботи за Тайлером… за Тайлером, звідки все це й почалося. Ті кілька секунд паралізували його й позбавили останніх бастіонів захисту. Він відчув на собі погляди людей, яких він прокляв. Меттове завзяття підхопило їх, вони похапцем рушили уздовж нави до нього, а він відсахнувся й повернувся до важезних дверей, відкриваючи їх тремтячими руками.
— Тату, зачекай!
Він подивився вниз, на гвинтові сходи. Глибока, темна яма. Абсолютна пітьма.