Народився Григорій Михайлович 23 квітня 1920 року в селі Шилівка Зіньківського району на Полтавщині. На жаль, батько Михайло Васильович пішов з родини ще до народження сина, його шлюб з Івгою Буденною склався невдало – вони розлучилися. Мати Григорія так згадувала про колишнього чоловіка та його рідних: «Тютюнники – люди незрозумілі, а планета їхня важка. Я їх ніколи не розуміла. В них сьогодні невідомо, що вчинять завтра». Дружина Григорія Олена Черненко у спогадах так характеризувала рід чоловіка: «Тютюнники – складні характери: натури гарячі, безкомпромісні; темпераменти холеричні, вибухові; серця чуйні, ніжні; душі вразливі. У справжній дружбі, любові – віддані до самозречення; до друзів прислухаються, люблять вислухати поради й розради. До недругів – безпощадні, мечуть громи і блискавки». Михайло Васильович Тютюнник був столяром у колгоспі, таємно від усіх готувався до вступу в інститут, писав вірші. Він одружився вдруге з Ганною Михайлівною, яка була молодша від нього на шістнадцять років. У 1931 році в цій сім'ї народився син Григорій Михайлович Тютюнник, який стане письменником Григором Тютюнником. 1937 року батька заарештували, із заслання він не повернувся…

У спогадах про старшого брата Григір Тютюнник розповідав, як майбутньому письменнику вибирали ім'я: «Коли народився Григорій… його вирішили назвати Георгієм, або ж, як у нас кажуть, Ігором. Назвали. I послали Федота Йосиповича Буденного, Григорієвого діда по матері, записати онука в сільраду. Випивши на радощах удома – онук! – дід вирушив до сільської ради. Але ж по дорозі була монополька славнозвісної на всю околицю Гузійки. Як не зайти ради такої нагоди ще й до неї! І він зайшов… коли ж нарешті доплуганився туди, куди його було послано, то вже не тямив, як звелено йому записати онука. Став пригадувати – не пригадується, то сказав секретареві: «Пиши Грицьком. Воно, мо' й не так, як казали, зате просто, по-нашому!» І став Георгій Тютюнник, якого навіть мати не розучилась і досі так називати Горею, – Григорієм. Про дідову витівку довідалися аж тоді, коли 1935 року брали у райзагсі довідку про народження, щоб хлопець міг учитися в Зіньківській десятирічці».

У шестирічному віці Григорій пішов до школи. Навчався він залюбки, наука давалася йому легко. По закінченні Шилівської семирічки хлопець складав вступні іспити до Охтирського технікуму механізації сільського господарства. Закінчивши перший курс, перейшов до Зіньківської десятирічки, на той час чи не єдиної середньої школи на весь район. Ходити до школи треба було пішки, по вісім кілометрів туди й назад, у будь-яку погоду.