Мене тішить думка, що я неабияк розрадив його в останні дні. Мені здається, наче він страждав ціле життя через те, що мене не було поряд; а наприкінці я страждав разом із ним і врешті-решт вистраждав його смертність. Я теж потребував його. Він додав моєму життю нового виміру.
Щодо моєї особистості: «докторе» Марло, я навряд чи можу бути вигадкою Бредлі Пірсона, бо пережив його. Щоправда, Фальстаф теж пережив Шекспіра, але не редагував його п’єс. Місіс Гартборн, дозвольте запевнити, що я не живу з видавничої справи, хоча чимало видавців зобов’язані мені. Я навіть чув плітки, що ми з Бредлі Пірсоном були просто фікцією, вигадкою якогось другорядного романіста. Яких лише гіпотез не народжує страх. Ні, ні. Я існую. Напевно, місіс Баффін була ближче за всіх до істини, попри неймовірну примітивність її ідей. І Бредлі теж існував. Тут, на столі, за яким я пишу ці слова, стоїть маленька бронзова фігурка — пані з водяним буйволом. (Ногу буйволові відремонтували.) А ще позолочена табакерка з написом «Дружній подарунок». Залишилася ще й історія Бредлі Пірсона, яку я запропонував йому написати, — щось значно довговічніше за дві дрібнички. Мистецтво — незатишна місцина, краще з ним не жартувати. Мистецтво каже єдину правду, яка має значення аж наприкінці. Мистецтво — це світло, під яким можна залагодити людські справи. А після мистецтва, дозвольте запевнити вас усіх, немає нічого.
Інформація видавця
Інформація видавця
Літературно-художнє видання
МЕРДОК Айріс
Чорний принц
Чорний принц
Головний редактор
Провідний редактор
Редактор