Абатиса взяла подані аркуші, оглянула їх і кивнула:
— Мені вони здаються гарними й зворушливими, майстре, але я сам не можу судити про ваші ескізи. Нам потрібно позвати сестру Аманду.
Уперше за кілька днів Мельхіор знову побачив молоду черницю; він очікував, так, він знав, що вона буде присутня на цьому огляді. Аманда уважно розглядала малюнки один за одним, і навіть настоятельниця не виявляла нетерпіння. Він побачив, що Аманда знала, про що говорила, коли сказала з гордою посмішкою:
- Чудово! І цього разу не можна побачити диявольських виінь, до того ж у святого Франциска, це було б неможливо, все його життя пройшло під прозорою блакиттю неба.
Абатиса, здивована, запитала, що Аманда мала на увазі, особливо про ті диявольські привиди. Мельхіор замовк і подивився на молоду черницю, яка швидко сказала:
- Художник Хінтам, шанована мати, значною мірою завдячує своєю славою непристойній грі монстрів і дивних істот підземного світу, які зустрічаються на його картинах, тут і там навіть у зграях, як я чула, і які він може винаходити знову і знову.
По обличчю абатиси Мельхіор бачив, що та є неприємно враженою, ніби її засмучували не тільки пекельні істоти на його картинах, але й те, як Аманда про це говорила. Було ясно, як білий день, що вона раніше не випускала пари з рота і що в цьому жіночому монастирі про нього панує блаженне невігластво.
Аманда похитала головою і по-дівчачому підлесливо поклала руку на плече абатиси.
- Його химерні фантазії, — я чула, як пояснював сам священик з церкви святого Блажея, служать благочестю, чи не так, майстре Хінтаме? Чи тим, що ви називаєте диявольськими виродками, ви не тавруєте злість, упертість і дурну мирську гордість?
Вона обернулася до Мельхіора, в її погляді був запал розуміння, що так його порадувало; вона вимовила останні слова на тому самому подиху, як він помітив раніше, коли вона видала свій ентузіазм до мистецтва живопису.
- Я намагався, — сказав художник обережно, обмірковуючи кожне слово, — показати моїм співгромадянам, як їх у житті охоплюють підступи й пастки пекла.
Настоятельниця мимоволі взяла чотки своїми довгими білими руками, її пальці міцно трималися на холодному металі.