Він постарався зробити свою промову схожою на мову свого відвідувача.

— Ай-ай, ваші риби! Гордість і слава мого дому. Жоден поважний гість не може увійти до моїх дверей, не побачивши вашої риби до того, як ви піти! – Він нахилився до Мельхіора, фамільярно поплескав його по руці: — А ми сміємось! Ми сміємося, хоча я і більшість з моїх друзів - ми всі великі риби... розумієте?

Мельхіор кивнув. Він побачив, що Тетьє залишився в кімнаті біля комина, щоб прослідити за торфом, і що за спиною новоприбулого він зараз стукає себе пальцем в чоло.

— Я вас розумію, — сказав художник, стримуючи посмішку, — і я радий, що, незважаючи на приказку про рибу, ви не пропустили мої двері, знаходячись в Брабанті.

Йоахім Прахер поважно подивився на художника живими жовто-зеленими очима:

— Я прибув до Брабанту, пане художнику, перш за все до вас.

Мельхіор уважно спостерігав за кремезним, наразі нерухомим обличчям відвідувача.

— Тільки до мене?

Погляд Прахера перейшов на постать, що стояла біля каміна, і яку він, мабуть, прийняв за слугу.

Мельхіор подав знак Тетбє:

— Принеси вина, Тетьє.

— Воно вже стоїть на вогні, майстре, — відповів Тетьє.

Кельнець відкашлявся:

- Те, що привело мене сюди, майстре Хінтаме, вимагає розмови віч-на-віч.

Мельхіор уже хотів був відповісти, що не має таємниць від свого друга Тетьє, як той сам, скривившись, поставив жбан з вином на стіл і пішов до дверей. Перш ніж вийти з майстерні, за спиною Прахера він зробив жест великим і вказівним пальцями, якби лічив гроші.

Мельхіор налив вина. Прахер смакував його повільно, задумливо. Перехід від ентузіазму до задумливості був чимось дивним для цього, безсумнівно, красномовного, світського мандрівника. Трохи повагавшись, він знову поклав свою товсту руку на руку Мельхіора, цього разу схрестивши два середні пальці. І художник упізнав символ, який колись показав йому Кауденберг, — знак Братства Вільних Духів. Перш ніж він встиг щось сказати, Прахер відвів руку й підняв свій товстий вказівний палець догори.

- Мета моєї подорожі, майстре Хінтам,е — принести вам нечувані новини, які приголомшують світ.

Мельхіор глянув на бородате, кругле обличчя, і хотів би вигукнути: "Я не хочу мати нічого спільного з вашим посланням і вашими повідомленнями, я знаю, від кого вони приходять".

Але він відчув особливу цікавість щодо того, що могло стати причиною візиту Прахера.

- Слухаю, — це все, що він сказав.