Подавши зазначені відомості, очевидно, більше з метою полегшити своє сумління, позбавивши його таких видатних фактів, ніж щоб просвітити містера Піквіка, провідник добрався нарешті до коротенького проходу на третьому поверсі, і, відчинивши двері в кінці його, виявив за ними апартаменти зовсім не привабливого вигляду, де стояло вісім чи дев’ять залізних ліжок.

— О! — сказав містер Рокер, притримуючи двері, щоб вони не зачинялись, і переможно поглядаючи на містера Піквіка. — Оце і є ваша кімната.

На обличчі в містера Піквіка проте позначилось так мало задоволення кімнатою, що ображений Рокер звернувся до Сема, який до того часу додержував гордовитої мовчанки.

— Це — кімната, молодий чоловіче, — промовив містер Рокер.

— Бачу, — відповів Сем і приязно кивнув головою.

— Такої кімнати ви не знайдете й у Фарінгтонському готелі; як ви думаєте? — поблажливо усміхнувся містер Рокер.

Містер Веллер примружив одне око. Це могло означати і те, що він згоден з містером Рокером, і те, що він не згоден із ним, і те, нарешті, що в цьому питанні він не має власної думки. Виконавши такий маневр, містер Веллер заходився розпитувати, котре з наявних дев’ятьох ліжок містер Рокер улесливо схарактеризував як таке, що з нього і вставати не захочеш.

— Оце, — показав Рокер на поіржавіле ліжко в одному з кутків. — Таке вигідне, що як ляжеш, то мимоволі заснеш.

— Мені здається, — сказав Сем, з видимою огидою дивлячись на зазначені меблі, — мені здається, що, вкладаючись на нього, можна не вживати маку.

— Безперечно, — погодився містер Рокер.

— І я думаю, — продовжував Сем, скоса поглядаючи на свого пана й шукаючи на обличчі його симптомів відмовлення від попередніх планів, — я думаю, що інші джентльмени, які сплять тут, — таки джентльмени.

— Справжнісінькі, — відповів містер Рокер. — Один з них випиває щодня дванадцять пінт елю і ніколи не кидає своєї люльки; навіть коли їсть.

— Це, певно, великий пан, — догадався Сем.

— Аякже, — ствердив містер Рокер.

Та ці відомості ані трохи не схитнули намірів містера Піквіка, і великий муж, усміхнувшись, повідомив про своє бажання зазнати на собі наркотичних властивостей ліжка. Сказавши, що лягати в’язень може хоч зараз же й без ніяких зайвих формальностей, Рокер пішов до себе, а містер Піквік з Семом залишились у коридорі самі.

Погулявши трохи по «картинній галереї», наш герой попросив Сема зняти на ніч номер у якомусь близькому готелі, а ранком зайти сюди умовитись про приставку його гардеробу з «Джорджа й Яструба». Після цього містер Піквік попрощався з Семом і подавсь нагору спати.