У 1995 році психологи Сандра Мюррей, Дейл Ґріффін та Джон Голмс провели дослідження, щоб визначити, чи кохання робить нас сліпими, чи, навпаки, далекоглядними. Поширеною позицією серед психологів є те, що позитивні ілюзії шкідливі для стосунків, оскільки у певний момент нереальні очікування розіб’ються об реальність, коли партнери пізнають один одного краще. Мюррей та інші, навпаки, вважали, що позитивні ілюзії могли допомагати нам долати перешкоди. В їхньому експерименті взяла участь 121 пара, 73 з яких через рік опісля все ще були разом. В процесі дослідження вчені порівняли самобачення учасників з картинкою, яку уявляли їхні партнери, та з їхніми власними уявленнями про ідеального партнера. Попередні дослідження показували, що наше самосприйняття має схильність бути завищеним. Коли пізніше виявилося, що учасники оцінювали своїх партнерів краще, як ті оцінювали самих себе, то це повинно було свідчити про високий ступінь ілюзії. В результаті ці найбільш ілюзійні випадки водночас в довшій перспективі виявилися найщасливішими і найтривалішими. Особливо в тих випадках, коли партнерів наділяли позитивними рисами, про які вони самі й не здогадувалися. Згодом інші дослідження охопили триваліші періоди, аж до 13 років, і вони всі підтверджували те саме. Мюррей та інші дійшли висновку, що викривлені уявлення не роблять нас сліпими, а радше допомагають створити картину бажаних взаємин, необхідний інструмент для втілення ілюзій у реальність.

Коли я готував власну весільну промову декілька років тому, то згадував інші промови, які чув на весіллях раніше. Більшість і найкращі з них були історіями. Кожне весілля схоже на написання спільного роману, де взаємні промови розповідають історію про те, як народилися, виростали і розвивалися їхні герої, а тоді дві окремі історії сплітаються в одну: герої знайомляться і стають парою. Історії часто підкреслюють особливості героїв та різні події в їхньому житті, але всі ці дрібні клаптики, навіть якщо вони бувають суперечливими, складаються потім в один цілісний сюжет. Тим, хто до свого весілля бував на багатьох інших, складно порівнювати власну реальність зі зворушливими історіями, які вони чули раніше. Але поступово виринають різні дрібні моменти, окремі події набувають форми. Наречений, наречена та їхні родини мають свої версії розгортання подій, і зрештою кожен гість весілля залишиться зі складною мозаїкою, яка формує його відчуття цієї пари. Певною мірою всі ці історії є ілюзіями, забарвленими власними асоціаціями та переживаннями оповідача. Але важко уявити кохання без такої історії, про те, як вони познайомилися, що привабило їх одне в одному, як вони зійшлися разом, які події формували їхні стосунки.