Після тисячолітньої історії філософії та науки ми все ще не маємо чіткої відповіді на запитання про власну волю та дії інших. Можливо, саме тому люди так люблять міркувати та фантазувати про мотиви людей. Скільки годин вночі ми прокручуємо розмови в голові, скільки часу витрачаємо на плітки у пошуках підказок, які могли б розповісти нам, що ж в людини на думці? Такі роздуми, скоріш за все, залишаться без відповідей, але, можливо, вони дадуть нам натомість щось цінніше. Адже якби на всі запитання можна було б дати чіткі відповіді, чи залишилося б місце на таке явище, яке ми називаємо коханням?

Архітектори кохання

Соціологи, до прикладу П’єр Бурдьє, як і багато феміністок, вважають, що ми значною мірою запрограмовані суспільством, у якому зростаємо. Це не заперечує й мистецтво пікапу. Ніл Штраус не надто відомий як борець за права жінок, але в «Грі» він цитує багатьох відомих феміністок як приклад своїх тез. Якщо феміністки намагаються змінити прийняті в суспільстві норми і погляди, то майстри з пікапу радше намагаються використати їх з вигодою для себе, як дехто мріє відтворити хімію кохання за допомогою андростенону та окситоцину. Якщо розглядати теорії пікапу як колективну спробу перепрограмувати себе, то порівняння з роботом Kenji також постає у дещо іншому світлі. Пікапери не схожі ні на Kenji, ні на його творців-програмістів. Вони і є і роботом, і програмістом в одній особі. В таких спробах перепрограмувати себе є й дещо героїчне, роботи намагаються змінити власні алгоритми, навчитися мати власну волю і довести, що Всесвіт – це більше, ніж механіка заздалегідь закладених процесів? Як зауважила Кларіс Торн, тут є й певна самокритика, оскільки більшість гуру рекомендують із часом відкидати банальні прийоми для початківців і прагнути подальшого розвитку. Від загальних тактик вони переходять до більш звичних людських стосунків, тобто від надійної запрограмованої логіки, яка працює, до чогось більш схожого на людські сумніви та непевності життя.

Філософ Деніел Деннет близький до біхевіористів, але не поділяє відмову Скіннера від власної свободи волі. Деннет підкреслює, що є різниця між тим, щоб щось пояснити, і тим, щоб відкинути за неіснуюче те, що пояснити ми не можемо. Якщо щось пояснюється надто просто і очевидно, ми можемо сміливо говорити про блеф. Наприклад, коли простий пікаперський прийом застосовується для того, щоб справити враження глибинного зв’язку і розуміння. Проте якщо пояснення більш глибоке, ми краще розуміємо явище. До прикладу, дізнаючись, які хімічні речовини та процеси пов’язані з коханням, ми не перестаємо вірити в кохання, але отримаємо змогу бачити його з різних боків. Адже знання властивостей води і розуміння, що вона складається з молекул, не заважає нам плавати.