— Доброго ранку, господине Ройдон, — привітав мене власник, щойно я переступила через поріг. Вочевидь, мені не треба було представлятися своїм сусідам, бо вони вже й так знали, хто я така. — Ви прийшли забрати книгу, яку замовив ваш чоловік?

Я впевнено кивнула, хоча й не знала, про яку книгу йшлося, а тим часом власник узяв із верхньої полиці тоненьку книжку. Швидко погортавши сторінки, я побачила, що темою цієї книги була військова справа та балістика.

— Вибачте, що не було в наявності переплетеного примірника вашої книги з медицини, — сказав він, загортаючи покупку Метью. — Коли ви зможете тимчасово дати мені її, зроблю їй таку палітурку, яка вам буде до вподоби.

Так ось звідки взявся мій довідник із хвороб та ліків!

— Дякую, пане… — я сконфужено замовкла.

— Філд, — підказав власник крамниці.

— Дякую вам, майстре Філд, — повторила я. Із кабінету в тильній частині крамниці вийшла ясноока молода жінка з малим дитинчам, що чіплялося за її спідницю. Вона мала пошерхлі пальці, просякнуті чорнилом.

— Знайомтеся, господине Ройдон, це моя дружина, Жаклін.

— Дуже приємно, мадам Ройдон. — Жінка мала легкий французький акцент і чимось нагадала мені Ізабо. — Ваш чоловік сказав, що ви — заповзятий читач, а Маргарет Гоулі повідомила нам, що ви вивчаєте алхімію.

Отже, Жаклін та її чоловік досить багато знали про те, чим я займаюся. Не підлягало сумніву також і те, що вони вже встигли помітити мій великий розмір взуття та чималенький пиріг із м’ясом, який я придбала у булочній. Тому для мене був вкрай дивним той факт, що ніхто у районі Блекфраєрс і досі не помітив, що я — відьма.

— Так, — відповіла я, поправляючи рукавички. — А ви продаєте неоправлений папір, майстре Філд?

— Звісно, — відповів друкар, сконфужено насупившись. — А ви що, вже встигли заповнити геть усю книгу афоризмами та віршами?

Усе ясно. Мій записник також був придбаний у цій самій крамниці.

— Папір мені потрібен для листування, — пояснила я. — А іще мені потрібні сургуч і печатка. Можна у вас все це придбати? — Зазвичай, Єльська книжкова крамниця мала всіляке письмове приладдя, ручки та свіжі бруски яскравого воску, а також дешеві печатки у формі літер. Філд із дружиною обмінялися поглядами.

— Удень або під вечір я пришлю вам додатковий папір, — сказав він. Але для того щоб вставити печатку в перстень, вам знадобляться послуги ювеліра. Усе, що я маю тут зараз, — це стерті некондиційні літери друкарського преса, які невдовзі підуть у переплавку.

— Або ж зверніться до Ніколаса Валена, — запропонувала Жаклін. — Він фахівець з металів, господине Ройдон, і, окрім того, виготовляє файні годинники.