— Це неподалік, далі по проходу? — спитала я, кивнувши через плече.

— Він не ювелір, — заперечив Філд. — Не треба втягувати мсьє Валена в халепу.

Та Жаклін і бровою не повела.

— Життя в районі Блекфраєрс має декотрі переваги, Ричарде. І однією з них є можливість працювати поза обмеженнями, що їх накидає на ювелірів їхня гільдія. До того ж, ювелірна гільдія не стане тут ні до кого чіплятися через таку мізерну дрібницю, як жіночий перстень. А якщо вам потрібен сургуч для запечатування листів, то вам доведеться звернутися до аптекаря.

У моєму списку покупок було ще й мило. До того ж, аптекарі, зазвичай, користувалися дистиляторами. Навіть попри те, що центр моєї уваги неминуче зсувався від алхімії до магії, не було сенсу легковажити можливістю дізнатися про щось нове й корисне.

— А де тут найближча аптека?

П’єр багатозначно прокашлявся.

— Може, вам про це краще володаря Ройдона спитати…

Метью видав би багато варіантів розв’язання цієї проблеми, більшість яких звелася б до необхідності послати П’єра чи Франсуазу, щоб вони купили мені все необхідне. Подружжя Філдів із цікавістю чекало на мою відповідь.

— Може, — відказала я, обурено подивившись на Філда. — Але все одно мені хотілося б почути пораду від пані Філд.

— Усі дуже поважають Джона Гестера, — відповіла Жаклін із ноткою пустотливості в голосі, відриваючи малюка від своїх спідниць. — Він виготував настоянку для вуха мого сина, і ця настойка зняла біль у вусі. — Джон Гестер, якщо мені не зраджувала пам’ять, цікавився також і алхімією. Може, він знає яку-небудь відьму. Можливо (і це був би взагалі ідеальний варіант), що він сам відьмак. Я вийшла сьогодні не лише для того, щоб скупитися, а й для того, щоб мене побачили. Відьми — допитливі й цікаві створіння. Тож якщо я запропоную себе як наживку, хтось із них неодмінно клюне.

— Кажуть, що до його послуг вдається навіть графиня Пемброкська, коли її сина мучить мігрень, — додав чоловік Жаклін. Значить, уже весь район знає, що я зупинилася в замку Бейнардс. Мала рацію Мері: за нами стежать. — Крамниця пана Гестера розташована неподалік набережної Павла; вона позначена вивіскою із зображенням дистилятора.

— Дякую, майстре Філд. — Скоріш за все, набережна Павла має бути поблизу цвинтаря собору Святого Павла, і я вирахувала, що матиму достатньо часу, щоб сходити туди сьогодні ж. А потім подумки перекроїла заздалегідь запланований маршрут.

Коли я, попрощавшись, вийшла, Франсуаза та П’єр повернулися в протилежний бік провулку, явно збираючись провести мене додому.

— Я збираюся сходити до собору, — сказала я їм, рушаючи в протилежному напрямку.