— Із якої темряви?

Відьми враз позамовкали.

— Із якої темряви? — повторила я. Мою втому мов рукою зняло.

Гуді Альсоп зітхнула.

— Є відьми — їх вкрай мало — які мають здатність подорожувати між цим світом і сусіднім.

— Так, — кивнула я. — Це прядильниці часу. Я знаю про них, бо я теж прядильниця.

— Не між цим часом та наступним, Діано, а між цим світом та наступним. — Марджорі кивнула на гілку під моїми ногами. — Життя і смерть. Ти можеш бувати в обох світах. Саме через це тобі трапилася горобина, а не вільха чи береза.

— Ми вже раніше про це думали. Зрештою, ти ж змогла завагітніти від вера, — сказала Гуді Альсоп, кинувши на мене пронизливий погляд. Кров відхлинула від мого обличчя. — Що це таке, Діано?

— Плоди айви. І квіти. — Мої ноги знову підкосилися, але я встояла. — Черевик Мері Сідней. І дуб у Медісоні.

— І вер, — тихо сказала Гуді, і без пояснень мене зрозумівши. — Скільки ознак вказувало на те, як воно є насправді…

Надворі почулися приглушені кроки.

— Він не повинен знати, — швидко мовила я, хапаючи Гуді Альсоп за руку. — Тільки не зараз. Бо після втрати дитини пройшло дуже мало часу, до того ж, Метью не хоче, щоб я втручалася у справи життя та смерті.

— Надто пізно, — відповіла вона з сумом у голосі.

— Діано! — гукнув Метью, гупаючи кулаком у двері.

— Цей вер зараз двері розколе навпіл, — зауважила Марджорі. — Пан Ройдон не зможе зламати замикаюче заклинання й увійти, але коли двері затріщать і розлетяться на тріски, це страшенно налякає ваших сусідів, Гуді Альсоп.

Гуді махнула рукою, і повітря на мить загусло, а потім повернулося до нормального стану.

За якісь півсекунди Метью вже стояв переді мною, впиваючись у мене своїми сріблясто-сірими очима.

— Що тут сталося?

— Якщо Діана захоче, щоб ти про це знав, вона тобі розкаже, — відповіла Гуді Альсоп. Вона обернулася до мене. — З огляду на те, що трапилося тут цього вечора, завтра тобі буде краще провести час із Кетрін та Елізабет.

— Дякую, Гуді, — стиха мовила я, вдячна за те, що вона не розкрила моїх таємниць.