Магічні пасма — всі ці ниті енергії, яку я могла запозичити, але не володіти нею — поповзли до мене так, наче вони були залізними волокнинками, а я — магнітом. Коли вони завмерли в моїх долонях, я відчула бажання стиснути над ними свої пальці. Це бажання було дуже сильним, як і передбачила Гуді Альсоп, але я переборола його і дозволила нитям ковзнути моїми долонями, мов сатинові стрічки з тих історій, які розповідала мені в дитинстві моя мати.

Наразі все відбувалося так, як і розповідала мені Гуді Альсоп. Але ніхто не міг передбачити, що трапиться, коли мої здібності наберуть обрисів, і тому відьми у колі напружилися й зібралися з силами, готуючись до зустрічі з невідомим. Гуді Альсоп попереджала мене, що не кожній ткалі вдавалося окреслити у своєму вступному заклинанні фамільяр, тому мені не слід розраховувати на те, що він неодмінно з’явиться. Але впродовж останніх кількох місяців життя навчило мене, що коли справа стосується мене, то неочікуване запросто може трапитися.

Ревіння посилилося, а повітря заворушилося. Прямо над моєю головою повиснув, обертаючись, клубок енергії. Він висмоктував енергію з приміщення, але безперервно вливався у власний центр, немов у чорну діру. Забачивши таку запаморочливу й бентежну картину, моє відьмине око закрилося.

У центрі бурі щось запульсувало. А потім відділилося і набуло примарної форми. Щойно це сталося, як Гуді Альсоп замовкла. Вона кинула на мене останній довгий погляд, а потім пішла, залишивши в центрі кола саму.

Почулося шурхотіння крил, удар укритого гостряками хвоста. Гарячий і вологий подих торкнувся моєї щоки. У повітрі зависла прозора істота з рептильною головою дракона. Її сяйні крила зачепили бруси даху, і привиди, що там зачаїлися, кинулися навтьоки, шукаючи іншого притулку. Істота мала лишень дві лапи, і пазурі на них виглядали так само смертельно небезпечними, як і гостряки на довгому хвості.

— Скільки лап у цієї істоти? — гукнула Марджорі, не в змозі чітко все бачити зі свого місця. — Це що, просто дракон?

Просто дракон?

— Це вогнедишний дракон, — зачудовано констатувала Кетрін. Вона підняла руки, готова накинути захисне заклинання, якщо потвора вирішить напасти. Елізабет Джексон теж підняла руки.

— Стривайте! — скрикнула Гуді Альсоп, перериваючи свою магію. — Діана ще ж не закінчила ткати. Можливо, вона зможе якимось чином приручити потвору.

«Приручити?» Я поглянула на Гуді Альсоп, не вірячи своїм вухам. Я навіть не знала достеменно — дракон цілком матеріальний чи просто привид? Він здавався реальним, але я чомусь могла крізь нього бачити.