— Охоче, вашмосць! — зрадів губернатор. — Після Сулими фортецю заново відбудовано і вкріплено. Ви бачите, панове, на високих валах потужні гармати. Вали будуть щороку підсипатися вгору на один лікоть. Щоночі фортечні вали обходить дозор з офіцером. Неподалік фортеці збудовано сторожову вежу, біля якої день і ніч чатує загін жовнірів. Інші загони чатують дороги, об’їжджають всі околиці, пильно стережуть степ. Жоден птах не пролетить на південь, не помічений нами! Двохтисячна залога фортеці завжди напохваті! Шлях на Січ на міцному замку!

— Приємно чути таке, приємно, — погладжував бороду Конєцпольський. — Віднині хлопи і думати забудуть про Січ. Віднині Кодак — то є неприступна твердиня на Дніпрі!

Зненацька з гетьманського почту почулася латинь:

— Manus facta — manus destruo! («Рукою створене — рукою ж і руйнується!»)

Ті віщі, пророчі слова мовив тоді чигиринський сотник Богдан Хмельницький.

До Великої Визвольної війни України проти польських гнобителів лишалося всього лише десять літ. У 1648 році з наказу гетьмана повсталої України Богдана Хмельницького Кодацьку фортецю штурмом візьме ніжинський полковник Прокіп Шумейко, і запорозька залога назавжди стане на Борисфені, річці, званій в народі Ніпром, чи Дніпром.

1969—1971 pp., 1988 p.