Кухар подивився на перуанця. Очі більше не смикались, недоросток скидався на труп. Марко приклав палець до шиї, намацавши сонну артерію. Серце Амаро Кіспе штурхалося неквапом і слабко. Може, він у «відключці», а може, на порозі глибокої коми.

Що ж робити?

Потримавши долоню на шиї пласкоголового, Марко підвівся і попрямував до дверей. Байдуже, що станеться з Амаро; італійцю потрібно вирішувати власні, важливіші проблеми. Ще раз із жалем подумавши про Луку, він штовхнув двері і тихо вислизнув у коридор.

CXXXIII

19 серпня 2012 року, 11:58 (UTC – 5) Паїтіті

З рук досі капала вода. Кофта і навіть штани були мокрі. Сатомі добряче постаралася, змиваючи з себе рештки бруґмансії.

— Впоралась? — побачивши дівчину, Левко підхопився на ноги. За ним випростався Семен. Ґрем напівлежав на матраці, він навіть не ворухнувся, лиш ледь повернувши голову в бік японки. Останню годину американець провів у безвольному напівзабутті. Він нібито був поруч, але в той же час витав десь далеко, тотально відсторонившись від реальності. Сьома припускав, що причиною цієї відчуженості стали випари бруґмансії, але інтуїція, яка потроху приходила до тями після потрясінь минулих днів, підказувала росіянину, що це не так. Ґрема щось краяло зсередини.

— Так, босе, — всміхнулась японка. Посмішку злегка викривляли залишкові ефекти від недавнього нервового збудження, але загалом Сатомі була в нормі. Нічні пригоди минули без наслідків.

— Ніхто нічого не запідозрив? — пошепки допитувався українець.

— Ні! Підсипала в салат, у соус, у підливку і додала в стегенця.

— Чудово. А чай?

— І в чай накидала. Казан іще не ставили кип’ятитись, але пелюстки вже всередині. — Її очі блищали, вона часто дихала, розчервонілась. Після тижня апатії Сатомі вичунювала і (хотіла вона цього чи ні) повертала свою сексуальність.

Левко відчув, як унизу живота згущується кров. Перед внутрішнім зором замерехтіли уявні картинки (зовсім недоречні, зважаючи на те, що за півтори, максимум за дві години мала настати розв’язка).

— Впевнена, що кухар не помітив нічого дивного? — Він бажав, щоб вона говорила, просто стояла навпроти і нікуди не йшла. І чхати він хотів на мулата.

— Лео! — Дівчина звела брови докупи. — Він кудись пішов. Більшість часу зі мною були лише двоє індіанців, але вони точно нічого не побачили.

— Обід за розкладом? — спитав Сьома.