Розвернувши інвалідний візок, хлопець помчав до «нори».

CLXXIII

24 серпня 2012 року, 11:13 (UTC – 5) Паїтіті

— Лео! — кричав Семен. — Ле-е-е-о!

Його крики розносились коридором, глушачи дзижчання електричного двигуна «iChair». І було в них щось таке, що сполошило Левка.

Українець, заклавши руки за голову, розлігся на матраці у «норі». Ґрема й Сатомі не було (мулат і японка воліли з ним не бачитись). Він згадував, де і як святкував попередні Дні Незалежності. Почувши розпачливі вигуки Сьоми, Левко підвівся і ввімкнув світло.

— Лео! — Росіянин ввірвався в кімнату, і з першого погляду Лео зрозумів, що справи серйозні. — Як добре, що ти тут. — Блідий лоб Семена скремсали зморшки, під очима висіли темні кола.

— Що трапилося? — Стараючись накачати голос збайдужінням, заговорив Левко. До коліс інвалідного візка прилипли травинки, він здогадався, що Семен приїхав з тераси.

Сьома віддихувався. Чотири години назад, тікаючи з підземелля на горішню терасу, хлопець прагнув позбавитись того, що йшло за ним від Чорної кімнати, хотів опинитися на вільному просторі, побачити сонце і… не підозрював, що нагорі очікує ще більша халепа.

— Джейсон відлетів учора, забравши трьох стрільців. Род Холмґрен, четвертий, зараз на плантаціях, і на Твердині тільки люди Амаро Кіспе.

— Я знаю. І що?

Росіянин замотав головою:

— Не важливо. У мене мало часу. — Він кинув швидкий погляд у коридор, після чого дістав з-за спини потріпаний блокнот, перегорнув кілька сторінок і показав Левку таблицю, де під символами цивілізації Паїтіті тяглись відповідні їм арабські цифри. — Дивись, у них була вісімкова система, лише вісім цифр від 0 до 7, ось так вони позначалися… Ти ж маєш мати поняття, що таке вісімкова система, — зиркнув на українця Семен.

— Ну-у так… — Левко задумався, прикинувши, чи зможе перевести вісімкове число в десяткове і навпаки. — Гадаю, так. Зможу розібратись.

— Зможеш, я точно знаю. А ось тут, — листки зашелестіли, — їхній календар.

— Що?