Японка перебувала в загальмованому трансі, але послухалась. Коли ноги зісковзнули з краю, хлопець додав:

— Як спустишся, не чекай мене. Зразу біжи на схід уздовж стіни до похилого спуску на четвертий рівень. Він отам, бачиш?

Спираючись ногами на стіну, дівчина посунула вниз. Через хвилину вона ступила на терасу п’ятого рівня і подивилась угору на Левка. Хлопець нахмурився і двічі підряд махнув рукою, показуючи на схід.

«Біжи, давай! Не затримуйся».

Постоявши секунд десять, японка стала просуватись по пристінку до похилої рампи.

Українець зіпхнув мотузку з тераси, закинув автомат за спину і газонув до піраміди. Допомагаючи собі руками й ногами, з’їхав униз по стику між південним муром Твердині та східною гранню великої піраміди. Його ступні торкнулись трави на п’ятому рівні у той момент, коли нагорі заджеркотіли постріли. Хлопець втиснув голову, злякавшися, що стріляють по ньому, але за мить схаменувся. Звуки пострілів линули з верхньої тераси; сухе потріскування високотехнологічних М16 розбавляло грубе торохтіння автомата Калашникова — Ґрем вліз у перестрілку з головорізами Джейсона. Притримуючися рукою за стіну, Левко попрямував до місця, де його чекала Сатомі.

Невдовзі українець і японка спустились на третій рівень і забігли за піраміду. А ще через хвилину, ігноруючи гілки, що батогами періщили по руках, грудях та обличчю, продирались крізь джунглі, прямуючи геть від Паїтіті…

CLXXVII

1 вересня 2012 року, 09:52 (UTC – 5) Хатина Тора Сандерса

…Тор заспішив на ґанок, розчувши шум човнового двигуна. Розкрив двері хатини і раптово усвідомив, що мотор затих. На піску біля причалу, задерши тупого носа, покоївся гумовий човен «BRIG B310». На плоскодонці розпласталось два нерухомих тіла.

«Мертвяки?» — від несподіванки Тор Сандерс відступив на крок, ударившись плечем об одвірок, проте заспокоївся, розсудивши, що мотор хтось вимкнув, а значить, пасажири моторки живі. Принаймні були живими секунду тому.

Загрібаючи замученими артритом ногами пісок, він наблизився до човна. Опустився на коліна і, перехилившись через гумовий борт, перевернув одного з пасажирів. Знадобилась хвилина, щоб Сандерс упізнав молодого мандрівника, який зупинявся у нього в хатині кілька тижнів тому.

«Лео… здається, українець, — подумав Тор, намацуючи пульс на шиї. — Той, кому маляр прислав листа зі Швеції».

Поруч із хлопцем лежала дівчина. Її ім’я норвежець пригадати не зміг, але пам’ятав, що вона з Японії. Біля голови японки валявся заляпаний кров’ю автомат АКМ, який розвіяв останні сумніви: парочка бачила те, що їм категорично не рекомендувалось до перегляду.