Андрій Андрійович Громико з 1939 по 1946 роки був радником постійного представництва СРСР у США, а також послом СРСР у США, тож він знав, що казав. Агент радянських спецслужб Гопкінс був настільки близький до Рузвельта, що навіть мешкав у Білому домі! За наказом Рузвельта, Гопкінсу виділили апартаменти, в яких колись жив сам Авраам Лінкольн! Головне – Гопкінс був не просто особистим помічником та радником, але й офіційним представником уряду США на міжнародній арені. Щоб розуміти, наскільки він був впливовою фігурою, вам достатньо знати, що це саме «агент 19» у серпні 1941 року переконав Рузвельта надати СРСР допомогу за «ленд-лізом». У Білому домі серйозно побоювалися, що Кремль війну програє й усі надані йому озброєння та техніка потраплять в руки німців. Гопкінс зумів Рузвельта вмовити. Гопкінс також переконав американського президента не вірити у сепаратні переговори, які вів Сталін з Гітлером. Незважаючи на те, що такі контакти у липні 1941 року були – через посланця Болгарії у Москві Івана Стаменова. В обмін на перемир’я Сталін був готовий віддати Гітлеру Прибалтику та Україну. Словом, Гопкінс був дуже «важкою» політичною фігурою. І от уся ця камарилья не лише постачала Сталіну особливо таємні відомості щодо геополітичних устремлінь Білого дому, але нашіптувала у вуха Рузвельту потрібні речі. От що вийшло в січні 1943 року. Як відомо, 10 січня 1943 року почалася операція РККА під кодовою назвою «Кільце» – ліквідація Сталінградського «котла». Досі ніхто не може пояснити навіщо.

Навіть відомий прогресивний дослідник Другої світової війни Віктор Суворов не знайшов на це відповіді. Німецькі та радянські генерали теж у здивуванні: «Слід було, як і пропонував штаб Сталінградського фронту, не атакувати оточених, а задушити їх блокадою, вони протрималися би не більше одного місяця, а Донський фронт спрямувати правим берегом Дону на Шахти, Ростов. У підсумку вийшов би удар трьох фронтів: Воронезького, Південно-Західного і Донського. Він був би винятково сильним, зачинив би, мов у пастці, все угруповання противника на Північному Кавказі» [159].

Угруповання противника на Північному Кавказі – це 23 дивізії плюс окремі частини та з’єднання від полку й нижче, а також великі кавалерійські частини російських колабораціоністів. Якби групу армій «А» відрізали, вона мала два варіанти: або втопитися у Чорному морі, або здатися – на відступ і прорив з «котла» вона просто не мала ні пального, ні боєприпасів. Як результат, зі страшним гуркотом обвалився б увесь Східний фронт від Воронежа та Бєлгорода на півночі, до Новоросійська та Майкопа на півдні. Кому ж пропонував штаб Сталінградського фронту унікальну операцію?