Сікорський не вгамовувався і «принцип» порушував. Генерал не міг зрозуміти, як можна зрадити десятки тисяч поляків, які воювали з тими ж таки нацистами під прапорами британської армії. Як можна заплющити очі на злочини комуністів, аби використовувати їх у борні проти нацистів. Як можна дружити проти кривавого маніяка з іншим маніяком, на якому ще більше крові. За це генералу Сікорському влаштували авіакатастрофу. Матеріали її розслідування досі засекречені. І будуть засекреченими ще до 2043 року. А там може виявитися, що вони взагалі кудись зі сховищ британських спецслужб зникли.

Сікорський не знав того, що знали Черчилль і Рузвельт. Сталін навесні 1943 року затіяв таємні переговори з німцями на предмет укладення сепаратного миру. Цього разу переговори йшли через японців. А 1 травня 1943 року центральні газети нейтральної Швеції вибухнули сенсацією: між СРСР і Рейхом у Стокгольмі йдуть таємні переговори. Справжню паніку викликали відомості про начебто восьмиденний візит до Москви Ріббентропа. Прямих документальних підтверджень цьому немає. Проте навряд чи цим питанням займався знаменитий англійський військовий історик і теоретик Ліделл Гарт, якби воно було цілковитою вигадкою.

Наскільки Сталін блефував – не важливо. Головне, що він шантажував Лондон і Вашингтон сепаратним миром. А тим не дуже хотілося залишатися удвох проти Німеччини, Італії і Японії. Тим паче, що «вільна демократична преса» за радянські гроші просто рвала на шматки західних керманичів, вимагаючи Другого фронту і саме в Західній, а не Південній Європі.

Сталін міг не звертати уваги на вибори, а от британські та американські політики такої розкоші дозволити собі не могли. Словом, протягом літа 1943 року передусім між Сталіним та Рузвельтом виникло цілковите порозуміння, яке виповзло брудом у Тегерані. У тому ж таки Тегерані остаточно «зламався» і Черчилль. До речі, саме через Балканську стратегію сера Вінстона, сталася моторошна трагедія на Волині. І польські, і українські націоналісти були тісно пов’язані з Лондоном, а отже – обізнані на Балканській стратегії. Тому дати 9 липня (висадка союзників на Сицилії) та 11 липня (атака польських сіл на Волині з боку УПА) 1943 року – ланки одного ланцюга.

Ультиматум польському населенню з вимогою відійти з Буг, надійшов за 2-3 дні до сицилійських подій. Напередодні з Лондону прийшов наказ Армії Крайовій та провідникам місцевого руху спротиву польське населення не відводити, «інакше ми втратимо східні креси». І поляки, і українці боролися за терени майбутніх національних держав, що мали постати в результаті вторгнення союзників на Балкани.