Заходить барон Фірулет. 35 років, мисливський костюм, рушниця-дубельтівка, монокль, хлист, капелюх із пір’ячком. Слідом за ним Стрілець Станіслав із мисливською торбою.

ФІРУЛЕТ (співає):

Ги-ги-ги, Шарм, це справді Шарм.

Кого я бачу тут: авжеж, це Шарм!

Це потішає мене!

Це розважає мене!

Ф׳ю-ф׳ю-ф׳ю, Шарм, тю-тю-тю, Шарм!

А я баро-он Фірулет!

Мисливець я, який жене слідами дам.

Піф-паф, і все, піф-паф — і все моє, ха-ха-ха-ха, ти вже в обіймах,

Я кохаюся з тобою, ах-ах, l’amour!

(Говорить.) Станіславе, скільки там у мене на рахунку?

СТАНІСЛАВ: У вас, бароне, двісті п’ятдесят шість, а у пана графа Шарма двісті п’ятдесят сім.

ФІРУЛЕТ:

Ф׳ю-ф׳ю-ф׳ю, Шарм, тю-тю-тю, Шарм,

А я баро-он Фірулет!