Злодійчук зриває з її шиї медальйон і тікає в бік Шарма, а той збиває його з ніг.

Грім.

Вітер. Буря, негайно вщухає.

ШАРМ: Мегзотнику!

ВЛАДИСЛАВ. Ах, пройдо, пройдо!

ШАРМ (підходить до Альбертинки з медальйоном, який він відібрав у Злодюжки): Дагуйте, пані, що я насмілююся заговогити з вами, адже мене ніхто вам не відгекомендував, але щойно цей злодюжка зловжив вашим безневинним сном і насмілився потягти цей медальйон. Я визнав за обов’язок негайно втгутитись. Однак виявив, що звегтаюся до вас попги те, що мене вам не відгекомендували. Ггаф Гімалай.

АЛЬБЕРТИНКА: О-йо-йой.

ШАРМ (співає й танцює):

Бо я ггаф Шагм!

Ловець на дам!

Гульвіса Шагм,

Безпутник Шагм,

Гей, гегцогині і ггафині,

Міщучки, швачки і мулатки.