Христина Талан Яга

Христина Талан Яга

Fortis imaginatio generat casum

(Могутня уява породжує подію)

Розділ 1

Розділ 1

Молоденька медсестра Ларочка насилу зачинила за собою перехняблені рипучі двері комунальної квартири й, набравши повітря в груди, приготувалася чимшвидше проскочити три прогони сходів напівтемного під’їзду. З вогкого підвалу відгонило смородом торішньої зогнилої картоплі, застарілим духом мишачого посліду та численних людських випорожнень, що їх залишали на сходах захожі алкаші, а часом і діти, коли гралися на подвір’ї до останньої хвилини, що вже терпець уривався. Ларочка могла й не помітити сіренький згорточок, який ледь ворушився, схожий на купку викинутого як непотріб шмаття, але оскільки була охайною дівчиною, то, біжучи, уважно дивилася під ноги, аби не вскочити в якусь гидоту. Вона нахилилася, двома пальцями розсунула складки сірої тканини, побачила великі трохи зизуваті оченята й відчула добре знайомий запах вогких пелюшок.

«От люди! Певно, дізналися, що я працюю в дитячому відділенні, тому й підкинули під мої двері. Тепер на роботу спізнюся! Але якщо поклали під двері, то немовля або саме сповзло сходами, або ж якийсь алкаш уночі не помітив і ногою його відбуцькнув», — розмірковувала Ларочка, повертаючись до хати й заносячи немовля до своєї кімнати, обережно, намагаючись не притулити до сукні наскрізь промокле шмаття. Поки наливала воду в таз, діставала рушник, немовля, що виявилося дівчинкою, мовчки лежало, водило схожими на блискучі вишеньки очима і посмикувало рученятами та ніжками. Ларочка вивіреними професійними рухами вимила дитину, відзначила, що помітних вад у розвитку немає, туго сповила в махровий рушник і стареньку ковдру.

— Яка спокійна, гарненька дівчинка! Ти в нас не затримаєшся, вмить батьки нагодяться, — промовляла вона, погладжуючи пальцем дитинку по блідій щічці. — Тільки, пташко, дивно, що ти весь час мовчиш. Може, напоїли чимось, щоб була сумирною, а, може, ти німа…

У переповненому трамваї дівчині з немовлям на руках відразу поступилися місцем, і спершу засмучена, а тепер навіть задоволена дивовижною пригодою Ларочка благополучно дісталася лікарні, спізнившись лише на десять хвилин.

Дитина виявилася не німою. У палаті зі зголоднілими немовлятами, що верещали як навіжені, ще трохи поводила здивованими очима, тоді боязко подала досить низький хрипкуватий голос, вимагаючи своєї порції їжі. Протягом наступного тижня в дівчинки не виявили жодних помітних відхилень, а коли дитині виповнилося близько двох місяців, одне з неплідних подружжів, що стояли в черзі, удочерили знайдену Ларочкою дитину.