МАТИ І: Таж у нього засідання. Доповідь і співдоповідь!
БАТЬКО І: Він украв у мене злотий. Якби він сказав: «Татусю, дай мені злотий, я хочу щось купити собі», — я дав би. Його варто покарати!
СКІН: Я хотів просити її руки. Благословення!
ОНУКА: У тебе було важке дитинство?
ГЕРОЙ І: Що?
МАТИ І: Тихше! Він спить.
БАТЬКО І: І в кого він удався?
МАТИ ІІ: Зігото моя! Золота моя! Люба Зіготко! Зігу-зігу, зіг!
Люляй-люляй, мій маленький,
Ти ж моя дрібното, Зігото...
Скільки ж це турботи... бідне серце матері!..
ГЕРОЙ ІІ (встає з ліжка): Дякую тобі, що виносила мене, мамо, дякую (цілує їй руки, стає навколішки.) Дякую, що не вбила мене якимсь потворним знаряддям, — спицями, якими ти плетеш шалі й панчохи, або коцюбою, (звертається до публіки) хто тепер знає, як виглядає коцюба, ну, хто?! (Грізно.) Хто? (Знову стає навколішки.) Дякую тобі, що не позбулася мене за допомогою щипців для горіхів... А цей (показує вказівним пальцем на Батька), цей Ірод! Цей убивця намовляв, щоб ти усунула мене, вишкребла... Егоїст. Сам хотів наминати сиров’ялені краківські й литовські ковбаси, пити наливку... й кошерне пиво...
встає з ліжка
цілує їй руки, стає навколішки.
звертається до публіки
Грізно.
Знову стає навколішки.
показує вказівним пальцем на Батька
БАТЬКО ІІ: Сину мій, хіба ти не розумієш, що був небажаною дитиною?
ГЕРОЙ ІІ: Зіг-зіг! Морквина! («Скребе моркву» Батькові під носом.) Ти хотів відібрати у мене життя! Убивце нерожденного... я не хочу такого татуся — і край...