Козаки, котрі були на верхньому поверсі, робили там трус в ріжних кімнатах і забрали з собою 1000 крб. в кімнаті Леоніда Пятакова, 300 крб. в кімнаті нашої економки Евгенії Миколаївни Кміт, 4 годинники – два кишенькових а два настольних, 2–3 бутилки вина, ріжні дрібнички, 3 бритви, 2 револьвери, 2 шаблі і конфетті. Там же на верхньому поверсі козаки в кімнаті Віри Пятакової порубали збір жучків і чучели і побили богацько всяких річей, побили вази. На ріжних речах лишились сліди крови од ран на руках, набутих, коли влізали через побите вікно. В нижньому поверсі в вікнах, котрі виходили на двір, козаками були повибивані шибки і через одне із тих вікон, вони влізли в квартиру. <…> Коли козаки виходили з квартири, то один із них шаблею у корідорі перерубав дріт телефонний. Трохи не всі козаки балакали по українськи, а один із них при виході, сказав щось на незрозумілім мені жаргоні. <…> Всі козаки були добре пяні, а офіцер, котрий пізнавав Леоніда Пятакова, пяний не був. Козак, якого називали хорунжим, балакав тільки по російськи{936}.

Впрочем, Терентий Таргонский, санитар, живший там же, на Кузнечной, 5, «не замітив, щоб козаки були пяні, крім одного, котрий мені видався трохи випившим»{937}. Начальник уголовно-розыскного отдела киевской милиции Николай Красовский сообщил: «[Д]вірник казав, що всі ці люди балакали по російськи»{938}. Как бы то ни было, невзирая на национальность и (не)трезвость визитеров, основной эффект от их посещения был один: Леонид Пятаков исчез, и больше его в живых не видели.

28 декабря (10 января) на заседании Малой Рады Моисей Рафес внес запрос Генеральному секретариату «з приводу трусів та арештів, які були в Київі на Рі[з]дво і робились нібито з наказу Центральної Ради та Ген. Секретаріяту». Первым ответил генеральный секретарь военных дел Николай Порш.

М. Порш повідомив, що звістку про події в мешканні Пятакових він дістав 26 грудня ранком. В це мешкання вікнами вломились якісь салдати і вимагали дати їм “Пятакова”. До них вийшли три брати Пятакових – один “правий“, другий “кадет“ і третій “большовик“ – Леонид Пятаков. [ «Испорченный телефон» налицо. Как мы уже знаем, братьев в доме было только двое. – С. М.] Салдати очевидно відкись приїхали до Київа, бо не знали котрого саме Пятакова їм треба. Л. Пятаков сказав сам, що він большовик, після чого його забрали. Відки були ці салдати, – ніхто не знає. Ні одна з київських військових частин не підтвердила, що це були її салдати. Можна думати що вони приїхали з Харкова, або що для того, щоб помститить над тутешніми большовиками за ті розстріли українців, які майже щодня роблять большовики в Харкові на Холодній горі. В цьому не було б нічого дивного, бо коли большовики самі почали політику застрашування (террора), то можуть найтись гуртки та організації, які так само захотять боротись і з большовиками способом застрашування… У всякому разі ні Центральна Рада, ні Генеральний Секретаріят, ні жодна Київська військова організація до цих подій не причетні.