В деяких місцях горіли будинки. Один будинок особливо врізався мені в пам’ять. Він якось осторонь одиноким стояв і горів, як свічка. Потім я довідався, що то клад Українсько[го] національного богацтва горів. То горів будинок шановного нашого батька Грушевського.

В деяких місцях горіли будинки. Один будинок особливо врізався мені в пам’ять. Він якось осторонь одиноким стояв і горів, як свічка. Потім я довідався, що то клад Українсько[го] національного богацтва горів. То горів будинок шановного нашого батька Грушевського.

На Лукьяновке Жуковский зашел в транспортный отдел и, назвавшись, приказал приготовить две подводы, чтобы ехать дальше, на Святошино. Подводы приготовили, выехали – но далеко уехать не смогли. Впереди послышалась стрельба. Встретившиеся пленные австрийцы сказали, что там уже орудуют большевики. Подводы пришлось отдать и идти дальше – «долинами, горами, городами, лісами»… Бояться приходилось не только обстрелов, но и заводов, которые были на пути: рабочие этих заводов были почти поголовно настроены большевистски. «[Я]к ті злодії, – вспоминал Жуковский, – пробирались повз заборів та садків». Наконец удалось выбраться на шоссе к своим…

На одному місці спинила нас варта[,] від якої ми узнали, що збираються всі на вокзалі [очевидно, на станции Святошино. – С. М.]. Направився я на вокзал. Боже мій[,] що тут робилось. Ніхто нічого не знав, ніхто не був орієнтированний в обстановці. Всякі чутки невероятного змісту росповсюджувались, чим тілько збільшувалась непевність та розчарованість. На силу мені вдалось узнати[,] де міститься штаб січових стрільців. Ми направились туди. Безладдя було й тут. Знаменитий і хоробрий лицарь[,] наш відомий Полковник Капкан з рештою кінноти із сво[є]ї дівізії вже був тут. Вино лилось рікою, бахвальству та молодечесті не було кінця{1288}.

На одному місці спинила нас варта[,] від якої ми узнали, що збираються всі на вокзалі [очевидно, на станции Святошино. – С. М.]. Направився я на вокзал. Боже мій[,] що тут робилось. Ніхто нічого не знав, ніхто не був орієнтированний в обстановці. Всякі чутки невероятного змісту росповсюджувались, чим тілько збільшувалась непевність та розчарованість. На силу мені вдалось узнати[,] де міститься штаб січових стрільців. Ми направились туди. Безладдя було й тут. Знаменитий і хоробрий лицарь[,] наш відомий Полковник Капкан з рештою кінноти із сво[є]ї дівізії вже був тут. Вино лилось рікою, бахвальству та молодечесті не було кінця{1288}.

Ощущения Жуковского разделяли его коллеги. О недружелюбном отношении рабочих к покидавшим Киев украинцам вспоминал Павел Христюк: