Про вбивство й повішення, яким було присвячено останню частину цієї книжки, є мало письмових згадок і задокументованих відомостей. Однак мені пощастило натрапити на тогочасні газети, а також онлайн-ресурс The No Place Project і таблички в реальному містечку Пірс, штат Айдахо. Пам’ятну табличку про повішення можна знайти вздовж внутрішньоштатного шосе № 11 на відстані близько 44,3 км на південь від Пірса. Її класифікують як Пам’ятку історії штату Айдахо № 307.

Інформацію про поховання я почерпнула з наукових досліджень Террі Ейбрагема та Прісцилли Веґарс.

Як і в будь-якому художньому творі, у романі є місця, при написанні яких я дозволила собі творчу свободу. Наприклад, це стосується схильності Джаспера підморгувати Дайю. Не думаю, що підморгування було звичайним явищем у Китаї XIX століття, адже в китайській культурі це сприймається як непристойний і розпусний жест. До того ж нормативно-правовий акт, сьогодні відомий як Закон про виключення китайців 1882 року, свого часу насправді називали Законом про обмеження китайців.

І наостанок я хотіла б звернути увагу на анахронізм у цьому романі — для латинізації китайських ієрогліфів у тексті використано Ханью піньїнь. Однак версію піньїнь, яку представлено в цій книжці, стандартизували не раніше ніж у 1950 році. Моєму ідеалістичному «я» подобається вірити, що Дайю могла б сама придумати таку систему латинізації, ґрунтуючись на її знанні англійської мови та мандаринського наріччя.

Подяки

Подяки

Кажуть, письменництво — самостійна праця, однак я відкрила для себе, що хоча фізичну складову цієї роботи ви виконуєте наодинці, емоційну та духовну частини літератури й роботи письменника розділяєте із суспільством. Тож мушу висловити слова вдячності своєму оточенню, хоча слів завжди буде замало.

Усій команді Flatiron і Macmillan за віру в мою книжку, а особливо Меґан Лінч, Бобу Міллеру та Малаті Чавалі за те, що стали такими вкрай потрібними першими поціновувачами.

Моїй редакторці Керолайн Блік, яка відстоювала цю книжку та проштовхнула її і яка якимось чином перетворила надзвичайно складне завдання — видати мою першу книжку — на легкий і найприємніший процес. Не знала, що так буває, але рада, що це саме так і саме з тобою.

Моїй агентці Стефані Делман, яка, мабуть, є втіленням мрії. Спасибі за віру в мене. Спасибі за віру в Дайю. Без тебе ця книжка не була б такою, і я щодня вдячна за це.

Моїй редакторці з Великої Британії Джилліан Тейлор за завзяття, чудові нотатки й розуміння книжки та мого бачення від самого початку, а також аналогічно Майклу Джозефу та всім із Penguin.