— Ну, так… — збентежився Гаррі, трохи підгинаючи коліна, щоб Мірта таки напевне не бачила нічого, крім його голови. — Мені ж не можна заходити у твій туалет. Він же дівчачий.

— Колись це тебе не турбувало, — сказала Мірта сумно. — Колись ти стовбичив там довгенько.

То була правда, але тільки тому, що Гаррі, Рон і Герміона вирішили, ніби несправний Міртин туалет найкраще підходив для таємного виготовлення багатозільної настійки — забороненого зілля, котре на годину перетворило Гаррі й Рона на точні копії Креба з Ґойлом. Завдяки цьому вони змогли проникнути в слизеринську вітальню.

— Мені заборонили туди ходити. — Гаррі сказав майже правду, бо якось, коли він виходив з туалету, його побачив Персі. — І я подумав, що краще не приходити.

— Ага… Ясно… — Мірта похмуро потерла пляму на підборідді. — І все ж… я б занурила яйце у воду. Так робив Седрик Діґорі.

— Ти за ним теж шпигувала? — знову обурився Гаррі. — Ти що, никаєш тут вечорами, підглядаючи, як старости купаються?

— Іноді, — лукаво сказала Мірта. — Але я жодного разу ні з ким не заговорила.

— Це для мене велика честь, — насуплено сказав Гаррі. — Заплющ очі!

Він переконався, що Мірта добре затулила долонями свої окуляри, потім виліз із ванни, обгорнувся рушником і пішов по яйце.

Коли він знову заліз у воду, Мірта подивилася крізь пальці й сказала:

— Відкрий його під водою!

Гаррі занурив яйце під пінисту поверхню води і відкрив… Цього разу ніщо не верещало. З-під води долинала булькотлива пісня, слів якої він не міг розібрати.

— Ти повинен ще й голову свою занурити! — Мірті дуже подобалося ним командувати. — Пірнай!

Гаррі набрав у груди повітря й присів. Тепер, опинившись на мармуровому дні наповненої бульбашками ванни, він чув хор надприродних голосів, що співали до нього з відкритого яйця:

Гаррі виплив нагору, розітнувши поверхню води, й відкинув з очей волосся.

— Ну що, чув? — спитала Мірта.

— Так… «Шукай нас там, де нашу пісню чути…» Не треба мене переконувати, що це… Стривай, треба послухати ще раз, — і він знову пірнув.

Гаррі довелося тричі прослухати пісню під водою, щоб запам’ятати слова. Він ще трохи побольбався у воді, напружено міркуючи, а Мірта сиділа й дивилася на нього.

— Я повинен шукати тих, хто не може говорити чи співати на суходолі, — задумливо сказав він. — Гм… хто ж це може бути?

— Ти такий повільний…