— Ховаєшся? — м’яко сказав він. — Я вже йду, Півзе! По тебе йду! Ти вкрав підказку до Турніру! Дамблдор тебе за це вижене! Ти — бридкий злодюга!

Філч ступив на сходи. Його кістлява, брудної масті кішка йшла за ним по п’ятах. Банькаті очі Місіс Норіс, такі схожі на очі її хазяїна, дивилися просто на Гаррі. Йому вже колись доводилося переживати, чи плащ-невидимка діє на котів… Сповнений найгірших передчуттів, Гаррі дивився, як Філч, вбраний у старий фланелевий халат, підходить дедалі ближче. Гаррі у відчаї спробував витягти ногу, але вона вгрузла ще на кілька сантиметрів глибше. Залишалися лічені секунди. Філч або помітить карту, або наштовхнеться на Гаррі…

— Філч? Що там таке?

Філч зупинився трохи нижче від Гаррі й обернувся. Біля підніжжя сходів стояла особа, котра могла тільки погіршити ситуацію — Снейп. Він мав на собі довгу сіру нічну сорочку і був дуже злий.

— Це Півз, пане професоре, — злісно прошепотів Філч. — Він скинув зі сходів оце яйце.

Снейп швидко піднявся сходами до Філча. Гаррі зціпив зуби, переконаний, що гупання серця от-от його видасть…

— Півз? — вкрадливим голосом перепитав Снейп. — Але ж Півз не міг потрапити в мій кабінет…

— Це яйце було у вашому кабінеті, пане професоре?

— Авжеж, ні, — різко сказав Снейп. — Я почув грюкіт і виття…

— Так, пане професоре, то вило яйце…

— Я йшов, щоб з’ясувати…

— Його кинув Півз, пане професоре…

— …і коли я проходив повз свій кабінет, то побачив, що там горять смолоскипи, а дверцята шафки прочинені! Хтось у ній порпався!

— Але ж Півз не міг…

— Я знаю, Філч, що він не міг! — гаркнув Снейп. — Я наклав на свій кабінет закляття, яке не міг зламати жоден чарівник! — Снейп глянув угору, просто крізь Гаррі, а потім подивився на коридор унизу. — Філч, підете зі мною й допоможете знайти непроханого гостя.

— Я… так, пане професоре… але…

Філч із тугою поглянув на сходи, теж крізь Гаррі, і той побачив, як не хочеться сторожеві відмовлятися від шансу загнати Півза в кут. Іди, тихо благав його Гаррі, іди зі Снейпом… Місіс Норіс виглядала з-за Філчевих ніг. У Гаррі склалося враження, що вона чує його запах. Навіщо він наливав у ванну так багато запашної піни?

— Пане професоре, — жалібно заскиглив Філч, — цього разу директор повинен мене вислухати. Півз обікрав учня — це мій шанс раз і назавжди викинути його з замку…