— Філч, мені до лампочки, що там учворив якийсь там нещасний полтерґейст. У моєму кабінеті…

Цок. Цок. Цок.

Снейп різко замовк. Вони з Філчем дивилися вниз. Крізь вузький проміжок між їхніми головами Гаррі побачив, що то шкутильгає Дикозор Муді. Муді був у старій дорожній мантії, накинутій поверх нічної сорочки, і, як завжди, спирався на палицю.

— У вас тут що, танці в піжамах? — прогарчав він.

— Ми з професором Снейпом почули якийсь шум, — не змовчав Філч. — Полтерґейст Півз, як завжди, кидався різними предметами… А потім професор Снейп помітив, що хтось вдерся в його кабі…

— Заткнися! — зашипів Снейп на Філча.

Муді ступив крок до сходів. Гаррі побачив, як його магічне око оглянуло Снейпа, а тоді, без жодного сумніву, зупинилося на Гаррі.

Серце в нього закалатало з неймовірною силою. Муді бачив навіть крізь плащ-невидимку… Лише він один бачив усю дивину цієї сцени. Снейп у нічній сорочці, Філч, що міцно тримав золоте яйце, і Гаррі, що застряг у сходинці позад них. Кривий рот Муді роззявився з подиву.

Кілька секунд вони з Гаррі дивилися один одному у вічі. Тоді Муді закрив рота й повернув своє блакитне око до Снейпа.

— Снейпе, я правильно почув? — запитав він. — Хтось вдерся у ваш кабінет?

— Не має значення, — холодно відказав Снейп.

— Навпаки, — прогарчав Муді, — це дуже важливо. Кому було потрібно вдиратися у ваш кабінет?

— Комусь із учнів, я вважаю, — сказав Снейп. Гаррі помітив, як на масній Снейповій скроні затіпалася жилка. — Таке вже бувало. З моєї шафки зникали складники для настійок. Поза сумнівом, учні пробували робити заборонені суміші…

— Думаєте, вони й зараз шукали складників для настійок? — сказав Муді. — Ви ж не ховаєте у себе в кабінеті чогось іншого, га?

Жовтувате Снейпове лице залилося цегляною барвою, а жилка на скроні запульсувала ще дужче.

— Муді, ви ж знаєте, що я нічого не ховаю, — сказав він тихо, з гнівом у голосі, — адже ви самі ретельно обшукували мій кабінет.

Обличчя Муді скривилося в посмішці.

— Це, Снейпе, аврорам дозволено. Дамблдор наказав мені тримати вас на оці…