Якомога тихіше Гаррі зійшов по сходах, хоч обличчя на деяких портретах усе одно зацікавлено озиралися на скрип дошки в підлозі чи на шелестіння піжами. Він прокрався до середини коридору, відхилив на стіні гобелен, за яким починалися вузькі сходи донизу — таким чином він міг скоротити шлях на два поверхи. Гаррі продовжував дивитися на карту, дивуючись… надто це не схоже на правильного, законослухняного містера Кравча — пізньої ночі никати чужим кабінетом…

І тут, просто посеред сходів, зосередившись лише на дивній поведінці містера Кравча і більше ні про що не думаючи, Гаррі раптом відчув, що його нога провалилася крізь поламану магічну сходинку — ту, що її завжди забував перестрибувати Невіл. Гаррі незграбно засмикався, і золоте яйце, все ще мокре після ванни, вислизнуло у нього з руки. Він нахилився, намагаючись його впіймати, та було пізно: яйце покотилося довжелезними сходами, гупаючи на кожній сходинці голосно, як барабан. Плащ-невидимка сповз, але Гаррі його підхопив, а Карта мародера вилетіла з рук і впала на шість сходинок нижче від Гаррі, який, застрягши по коліно в дірці, не міг до неї дотягтися.

Золоте яйце прокотилося крізь гобелен внизу, стукнувшись, розкрилося й почало верещати на цілий коридор. Гаррі витяг чарівну паличку і з усієї сили намагався доторкнутися до Карти мародера, щоб стерти зображення, але не міг дотягтися…

Накинувши плаща, Гаррі випростався, уважно прислухаючись. Його очі примружилися зі страху… і майже відразу…

— ПІВЗ!

Це був ні на що інше не схожий мисливський крик сторожа Філча. Гаррі чув його квапливі кроки, що човгали дедалі ближче. Його задиханий голос аж дзвенів зі злості.

— Що за галас? Ти хочеш розбудити увесь замок? Півзе, я тобі зараз… Півзе, ох, я тобі зараз!.. А це що таке?

Філчеві крики стихли. Почувся брязкіт металу об метал і виття припинилося — отже, Філч яйце підняв і закрив. Гаррі стояв непорушно, прислухаючись. Його нога була міцно затиснена в магічній сходинці. Зараз Філч відхилить гобелен, сподіваючись побачити Півза… і не побачить… Але якщо він підніметься сходами, то знайде Карту мародера і, незважаючи на плащ-невидимку, помітить на карті цятку з написом «Гаррі Поттер» — саме там, де той стоїть.

— Яйце? — тихо промовив Філч біля підніжжя сходів. — Моя кицюню! — вочевидь, Місіс Норіс була з ним. — Це ж підказка до Турніру! Це належить шкільному чемпіонові!

Гаррі стало погано. Серце шалено гупало.

— ПІВЗЕ! — весело заревів Філч. — Ти це вкрав!

Він різко відхилив гобелен і Гаррі побачив його жахливе мішкувате лице з виряченими, майже безбарвними очима, що вдивлялися в темряву сходів, де, як він думав, нікого не було.