Муді взяв Гаррі за руки й смикнув. Гарріна нога нарешті вискочила з підступної сходинки і він миттю став на сходинку вище.

Муді все ще розглядав карту.

— Поттере, — поволі сказав він, — ти, часом, не бачив, хто вдерся у Снейпів кабінет? На цій карті, звісно?

— Бачив… — зізнався Гаррі. — Містер Кравч.

Магічне око Муді пробігло по всій карті. Видно було, що професор стривожився.

— Кравч? — перепитав він. — Ти впевнений?

— Цілком, — підтвердив Гаррі.

— Його тут більше немає, — сказав Муді. Його око все ще вивчало карту. — Кравч… Дуже, дуже цікаво…

Майже хвилину він мовчав, не зводячи погляду з карти. Гаррі зрозумів, що новина про Кравча була для Муді важлива, і йому дуже кортіло дізнатися, чому. Та він не наважувався спитати, бо страшенно боявся Муді… Але ж той щойно допоміг йому уникнути великої халепи…

— Е-е… Пане професоре… Як ви гадаєте, навіщо було містерові Кравчу прокрадатися у Снейпів кабінет?

Магічне око Муді відірвалося від карти і втупилося в Гаррі. То був проникливий погляд, і в Гаррі склалося враження, що Муді його міряє й розмірковує — відповідати на питання чи ні, і як багато розповідати.

— Скажімо так, Поттере, — нарешті пробурмотів Муді, — кажуть, що в старого Дикозора манія ловити темних чаклунів… Але Дикозор — просто ніщо, ніщо порівняно з Барті Кравчем.

Муді й далі вивчав пергамент. Гаррі згоряв від бажання знати більше.

— Пане професоре! — знову сказав він. — Ви думаєте… Це все може бути пов’язане з… Може, містер Кравч думає, що тут щось відбувається…

— Наприклад, що? — різко спитав Муді.

Гаррі аж сам здивувався, що так багато посмів сказати. До того ж не хотілося, щоб Муді запідозрив, що він має джерело інформації за межами Гоґвортсу. Це може призвести до підступних запитань про Сіріуса.

— Не знаю, — пробелькотів Гаррі, — багато дивного було останнім часом. Про це писали у «Щоденнім віщуні». Чорна мітка на Кубку світу, смертежери і все таке…

Обидва ока Муді розширилися.

— Поттере, ти тямущий хлопець, — сказав він. Його магічне око знову повернулося на Карту мародера. — Кравч, можливо, про це думав, — поволі проказав він. — Дуже ймовірно… Чимало сміховинних чуток літає останнім часом — звичайно, з легкої руки Ріти Скітер. Багатьох це виводить з рівноваги, — грізний оскал скривив його й так перекошений рот. — Якщо я кого й ненавиджу, — бурмотів він більше сам до себе, ніж до Гаррі, а його магічне око втупилося в нижній лівий куток карти, — то це смертежерів, тих, що й досі на волі…