— Мені байдуже, що каже Муді, — правила своєї Герміона, — Дамблдор не дурний. Він правильно зробив, що повірив Геґрідові та професорові Люпину, хоч, окрім нього, ніхто більше не взяв би їх на роботу. То чому ж він не може мати рації і щодо Снейпа, незважаючи на те, що Снейп трохи…

— …злий, — швидко договорив за неї Рон. — Герміоно, чого ж тоді всі ці ловці темних чаклунів нишпорять у його кабінеті?

— Чому містер Кравч прикидався хворим? — спитала Герміона, не звертаючи на Рона уваги. — Це трохи смішно — він не подужає прийти на Різдвяний бал, але, якщо йому заманеться, запросто добирається сюди посеред ночі.

— Ти не любиш Кравча через ту ельфиню Вінкі, — сказав Рон, посилаючи свою подушку в вікно.

— А ти тільки й думаєш, що Снейп щось замислив… — сказала Герміона, відбиваючи свою подушку прямісінько в коробку.

— А мені цікаво знати, що Снейп такого зробив, що мусить виправлятися, — суворо сказав Гаррі, і аж сам здивувався, бо його подушка, перелетівши кімнату, впала в коробку просто на Герміонину.

*

Слухняно виконуючи Сіріусове прохання повідомляти йому про все незвичайне у Гоґвортсі, Гаррі відіслав до нього руду сову з листом, у якому розповів, як містер Кравч проник у Снейпів кабінет, а також про розмову між Муді та Снейпом. Після того Гаррі всю свою увагу присвятив невідкладній проблемі: як двадцять четвертого лютого цілу годину пробути під водою.

Ронові дуже сподобалася ідея ще раз вдатися до замовлянь-викликань — Гаррі розповів йому про акваланги, і Рон ніяк не міг зрозуміти, чом би Гаррі не викликати таку штуку з найближчого маґлівського містечка. Герміона відразу ж розгромила цей план, сказавши, що навіть якщо Гаррі й навчиться за годину користуватися аквалангом — а це малоймовірно, — то його безперечно дискваліфікують за порушення Міжнародного кодексу чаклунської таємності. Та й мало надії, що маґли не помітять акваланг, який сам собою летить над полями до Гоґвортсу.

— Ідеальне вирішення проблеми — це трансфігурувати себе на підводний човен, чи щось таке, — сказала вона. — Якби ж то ми вже вчили людську трансфігурацію! Та ми її почнемо не раніше шостого класу, крім того, якщо не дуже добре нею володіти, то можна такого накоїти…

— О так, не хотілося б ходити потім з перископом на голові, — погодився Гаррі. — Ще я міг би на когось напасти в присутності Муді — він би відразу мене трансфігурував…

— Тільки навряд чи він тобі дозволить вибирати на кого трансфігуруватися, — серйозно мовила Герміона. — Ні, думаю, твій найкращий шанс — то закляття.

Тож Гаррі з думкою, що цього сидіння в бібліотеці йому вистачить на все життя, ще раз закопався поміж запилюжених томів, шукаючи закляття, яке б допомогло людині вижити без кисню. Проте, хоч і він, і Рон, і Герміона шукали в обідні перерви, вечорами й у вихідні, і хоч Гаррі випросив у професорки Макґонеґел дозвіл користуватися книжками з забороненого фонду і навіть заручився допомогою нервової, схожої на грифа, бібліотекарки мадам Пінс, — вони однак не знайшли нічого такого, що допомогло б Гаррі провести під водою цілу годину.