— Це Антонін Дологов, — сказав він. — Я… Я бачив, як він закатував незліченну кількість маґлів та… та супротивників Темного Лорда.

— І сам йому допомагав катувати, — пробурмотів Муді.

— Ми Дологова вже заарештували, — сказав Кравч. — Спіймали його відразу після вас.

— Невже? — очі Каркарофа розширилися. — Я… я дуже радий це чути!

Та було помітно, що це не так. Каркарофа новина вразила. Він назвав ім’я — і це нічого йому не дало.

— Ще якісь? — холодно спитав Кравч.

— Так-так… був іще Розьє, — швидко вигукнув Каркароф. — Еван Розьє.

— Розьє мертвий, — сказав Кравч. — Його теж упіймали незабаром після вас. Він вирішив за краще відбиватися, і був убитий у сутичці…

— І забрав з собою частинку мене, — прошепотів Муді. Гаррі придивився й побачив, як він показує на свій ніс, де не вистачало чималого шматка.

— Розьє заслужив смерті, як ніхто! — сказав Каркароф. У його голосі вчувалися панічні нотки. Він почав боятися, що його інформація не знадобиться міністерству. Погляд Каркарофа метнувся до дверей, за якими, поза сумнівом, на нього чекали дементори.

— Ще якісь? — запитав Кравч.

— Так! — закивав Каркароф. — Ще Траверс — він помагав убивати Маккінонів! Мульцибер — він спеціалізувався на заклятті «Імперіус» і змусив силу-силенну людей до жахливих вчинків! Ще Руквуд — він був шпигуном і постачав Тому-Кого-Не-Можна-Називати корисну інформацію з самого міністерства!

Цього разу Каркароф, здається, влучив у яблучко. Публіка загула, перемовляючись.

— Руквуд? — перепитав містер Кравч, киваючи жінці, що сиділа перед ним. Та відразу ж почала щось писати на аркуші пергаменту. — Авґустус Руквуд з відділу таїнств?

— Саме так, — швидко підтвердив Каркароф. — Думаю, він використовував добре налагоджену мережу чарівників, що збирали інформацію, як усередині міністерства, так і за його межами…

— Але Траверса й Мульцибера ми вже взяли, — сказав містер Кравч. — Каркароф, якщо це все, вас повернуть до Азкабану, поки ми не вирішимо…

— Це ще не все! — у відчаї закричав Каркароф. — Стривайте, я скажу ще!

Навіть у світлі смолоскипів Гаррі бачив, як Каркароф укрився потом. Його бліде лице різко контрастувало з чорним волоссям та бородою.

— Снейп! — заволав він. — Северус Снейп!

— Снейпа наша рада виправдала, — холодно мовив Кравч. — За нього поручився Албус Дамблдор.