— Ой, Гаррі, — втомлено відповіла вона, — це таке несусвітне безглуздя. Знак має означати щось цілком інше. А це все — його дивне тлумачення. Шкода змарнованого часу.

— Якщо я не помиляюся, це він приніс нам зім’яторогих хропачів, — сказав Рон.

— То ти також у це не віриш? — запитав його Гаррі.

— Нє-а, це з тих казок, що розповідають дітям, коли їх повчають: «Не шукайте собі пригод, не встрявайте в бійки, не захоплюйтесь тим, що краще взагалі не займати! Сидіть собі тихенько, робіть своє, і все буде добре!» Та й узагалі, — додав Рон, — може, саме через цю казку вважається, що бузинові чарівні палички — нещасливі.

— Що ти маєш на увазі?

— Та різні забобони. «Хто у травні народився, той із маґлом одружився». «Хто у сутінках чарує, того північ розчарує». «Якщо палка з бузини — не знайдеш собі жони». Та ви ж, мабуть, чули ці приказки. Мама їх безліч знає.

— Нас з Гаррі виховували маґли, — нагадала Герміона, — а в них інакші забобони. — Вона важко зітхнула, бо з кухні долинув ядучий запах. У тому, що її так дратував Ксенофілій, був і позитивний ефект — вона забувала сердитися на Рона. — Думаю, так воно і є, — погодилася вона з ним. — Це просто повчальна казочка, бо ж очевидно, який з дарів найкращий, і що треба вибирати…

Усі троє закінчили речення одночасно. Герміона сказала: «плащ», Рон — «паличку», а Гаррі — «камінь».

Друзі здивовано перезирнулись і мало не розреготалися.

— Це ж ясно, що треба казати «плащ», — сказав Герміоні Рон, — але навіщо бути невидимим тому, хто має таку паличку? Це ж всемогутня паличка, Герміоно, ти тільки подумай!

— Та й ми вже маємо плащ-невидимку, — додав Гаррі.

— І він нас не раз виручав, якщо ви ще не помічали! — пирхнула Герміона. — Тоді як чарівна паличка тільки притягує всіляке лихо…

— …якщо забагато про неї патякати, — засперечався Рон. — Якщо бути таким дурним, щоб танцювати, розмахувати нею над головою й виспівувати: «Я маю всемогутню паличку, ану зачепіть мене, хто сміливий». Просто треба тримати язика за зубами…

— Воно-то так, але чи довго б ти його втримав? — скептично скривилася Герміона. — Єдине, що ми від нього почули, то це те, що легенди про надмогутні чарівні палички існують уже не одну сотню років.

— Справді? — здивувався Гаррі.

Герміоні важко було стримувати роздратування. Вираз її обличчя був такий до болю знайомий, що Гаррі з Роном аж обмінялись косими посмішками.

— Жезл Смерті, паличка Долі — вони вже століттями під різними назвами з’являються в казках, причому найчастіше ними володіють темні чаклуни, і чомусь починають ними вихвалятися. Професор Бінс декого з них згадував, але… ой, та все це дурниці. Могутність чарівних паличок залежить від того, які чаклуни ними користуються. Дехто просто любить похвалитися, що його паличка найбільша й найкраща.