— Він тільки-но з Америки «посиленого режиму», тому так багато знає за американців, — сказав я дівчині.

— Не все одно звідки? — заперечив дядько. — Америка глобальна, тому вона скрізь. Америка та радикальні мусульмани наповнювали цей рік. Їхні стосунки ввійдуть до підручників. А ми лишилися «нещасною невідомою» землею. Настільки безвихідно «нещасною невідомою», що в цьому є надія. Річ у тім, що Бог навмисне тримає у нижній шухляді подібні занедбані землі. Час від часу він навмання дістає котрусь із них, коли хоче здійснити що-небудь по-правжньому грандіозне.

Він зупинився, щоб оцінити ефект. Деякі жінки здатні закохуватися переважно в розумників. Їх збуджують складнопідрядні речення. Ця була саме така (дядько не помилився) — «нещасна невідома», занедбана у своєму гуртожитку, де перемовляються мичанням. Ось вона зустріла людину з іншого, кращого, великого світу, можливо, з самого телевізора, вона ще не усвідомлювала, що вже була готова на все.

В останній передачі на зону, разом з салом, я передав йому Хадіси, тому продовжив він прикладом з історії ісламу:

— «Нещасною невідомою» була Аравія, поки Бог не згадав за неї. Вона лежала обабіч історії, і все важливе в світі відбувалося деінде. Життя розгорталося у стосунках між ромеями, Персією (Еран-Шахром) та варварською Європою. Якби хто-небудь тоді вирішив зробити прогноз на сьоме століття, то про Аравію навіть не згадав би. Єдиною людиною у світі, котра за щось здогадувалася, був не юрист, не економіст, не політолог, але самітник-монофізит, який тримав піст у аравійській пустелі. Не було, мабуть, тоді на землі менш поінформованої людини, аніж він. Саме тому він угадав у маленькому Мухаммаді майбутнього пророка. За особливими плямами на його тілі.

Араби заходилися молитися п’ять разів на день і завдяки цьому в неймовірно короткий час перевернули світ догори дриґом. І коли він устабілізувався, з’явилися нові «нещасні невідомі» монголи і перевернули його знову. Довгий час у шухляді валялися занедбані Македонія та Скандинавія, турки-османи та північноамериканські колоністи.

Проте кулька, на якій ми мешкаємо, дуже маленька, і в шухляді у Бога лишається дедалі менше занедбаних народів і земель. Це означає, що незабаром настане і наша черга. Побільше моліться і не сприймайте економіки занадто всерйоз. «Один снайпер є сильніший за сорок спікерів».

Між тим, ми наблизилися до обласної художньої галереї, в дитинстві мене водили сюди батьки (наївні інтелігенти!), а нині (як згодом з’ясувалося) привела доля. Я сказав:

— О, ходімо до музею!